Короткий зміст “Княжна Мері” Лермонтов

Глава “Княжна мері” є складовою роману “Герой нашого часу”. Вона представляє собою щоденник, в якому Печорін описує знайомство з княгинею Ліговською і її донькою – Мері.

Печорін закохує в себе недосвідчену дівчину.

Також вбиває на дуелі Грушницького, а Мері отримує розчарування в любові.

Головна думка глави “Княжна Мері” в тому, що Лермонтов показує неординарність, самобутність особистості Печоріна. Він – незалежна і цікава особистість. У різних ситуаціях він на висоті, але це не приносить йому морального задоволення.

Дуже коротко

Печорін – красива, породиста молода людина, але вже з великим досвідом. Він вже не молоденький хлопець, а досить дорослий чоловік.

Печорін відправляється до П’ятигорська, так як це місце славиться своїми лікарнями, і дуже цілющими водами. Взагалі, він людина, яка грає все життя на своїх та інших почуттях. У П’ятигорську він зустрічає свого знайомого Грушницького. Цей хлопець славиться своєю самозакоханістю і егоїзмом. Печорін постійно над ним глузує. Тепер він вирішує частково від нудьги, частково, щоб насолити Грушницькому, закохати в себе дівчину – княжну Мері. Княгиня Ліговська і її дочка – княжна Мері відпочивають на водах.

Мері – горда, розумна дівчина, але дуже молода. Саме тому вона з легкістю потрапляє на вудку Печоріна, який радий старатися. Він придумує різні хитромудрі плани, так як знає природу людей. Спочатку – вона підкреслено неприступна, але потім поступово здається. Вона все більше закохується в Печоріна, і відразу забуває свого залицяльника – Грушницького. Але і Грушницький теж не промах, він викликає на дуель Печоріна, що тільки доставляє задоволення холодній натурі його супротивника. Все закінчується плачевно. Грушницький – убитий, а Печорін в кінці-кінців не захотів одружитися на Мері.

А в цей час, Віра, таємна коханка Печоріна, все терпить, а потім – раптом їде, так як її чоловік про все дізнається. Печорін в розпачі, хоча це дивно, адже він ніколи нікого не любив.

Короткий зміст глави “Княжна Мері” з розповіді “Герой нашого часу” Лермонтова детально

Княжна Мері – це дочка Ліговської, з якою Печоріна звело випадкове знайомство. Вона освічена і розумна. В душі її таяться гордість і великодушність. Не вийшовша любов з Печоріним для неї – це глибока трагедія.

Печоріну нудно і він шукає для себе суспільства для розваги. Такою людиною стає для нього Грушницький. Якось в його присутності Печорін порівнює Мері з конем. А Грушницький любить Мері, тому жарти Печоріна йому неприємні.

Час йде, головний герой шукає нових знайомих і врешті-решт Печорін знайомиться з доктором Вернером, і останній, в силу проникливості побачив, що може статися в майбутньому між Печоріним і Грушницьким. Тобто як фаталіст передбачив смерть одного з друзів.

Далі події приймають несподіваний поворот: до Кисловодська приїжджає сестра Мері – Віра. Читач дізнається про давню любов між нею і Печоріним. Кажуть, що стара любов не іржавіє. Почуття спалахують знову, але… Віра одружена і з колишнім коханим бути не може, не може зрадити чоловікові. Тому Печорін сідає на коня і скаче, світ за очі… Після він випадково лякає Мері, тому що дівчина ненавмисно виявляється на його шляху.

Далі описаний бал у Ліговської. Печорін галантно доглядає за Мері. Далі події відбуваються таким чином, що Печорін став часто бувати у Ліговської. Йому цікава Мері, але Віра для нього теж важлива. І, напевно, він відвідує Ліговську, щоб бачити Віру. Зрештою, Віра каже, що хвора на невиліковну хворобу і просить щадяще поставитися до її репутації. Адже вона заміжня жінка врешті-решт!

Тоді Печорін доглядає за Мері, і закохує наївну дурочку в себе. Віра бачить, що справа ні до чого доброго не приведе і обіцяє Печоріну нічне побачення в обмін на те, щоб він не робив боляче Мері. Тим часом Печоріну стає нудно в суспільстві Мері, він тяготиться її присутністю. Він тяготиться її суспільством.

Грушницький ревнує. Він розлючений. Мері ж зізнається Печоріну в почуттях. Але натикається на холодну стіну байдужості. (Це показне все, ніхто не повинен знати, що Печорін здатний на переживання.) Грушницький розлючений і викликає Печоріна на дуель. Але… фінал трагічний. Юнкер убитий. Спочатку його смерть не афішують і не називають винуватця.

Після дуелі Печоріну дуже погано і сумно. Він рефлексує сам з собою.

Віра ж, знаючи Печоріна, розуміє, що Грушницький загинув від руки її колишнього коханого. І тоді вона приймає рішення зізнатися у всьому чоловікові. Чоловік вислуховує її і відвозить від епіцентру подій.

Печорін дізнається про від’їзд Віри, хватає коня і намагається наздогнати свою колишню любов. Але спроби залишилися марними, Григорій Олександрович тільки загнав коня. А коли зрозумів це, то впав головою в пил на дорозі і гірко плакав про минуле.

Тоді Печорін повертається до Кисловодська, де всі вже говорять про недавню дуель. Так як Печорін офіцер – його вчинок оцінюють як недостойний і переводять його на інше місце служби.

В кінці він приходить до Ліговської попрощатися. У цій сцені мати Мері пропонує Григорію Олександровичу одружитися на її дочці, але… Печорін гордо відкидає цю пропозицію.

Щоб Мері не мучила себе стражданнями, він в розмові з нею наодинці принижує її. Почувається при цьому негідником, але по-іншому вчинити не може.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Короткий зміст “Княжна Мері” Лермонтов