Короткий зміст “1984” Оруелла
Роман про майбутнє, яке (по датах і термінах) для нас залишилося вже в минулому, все ще може бути загрозою для утопістів, які мріють про бездоганну системі, про державу-машині. Герой Уїнстон Сміт робить мислепреступленіе – починає щоденник, так як не може не виплеснути свої сумніви на папір. Він пише все-таки так, щоб його не бачили через спеціальні екрани, які встановлені в кожній квартирі. Трансляція гасел і в той же час спостереження за людьми йде постійно.
Частина 1. У нелюдській державі
Справа відбувається в Англії, хоча в тій реальності це могутня Океанія. Люди тут схожі на гвинтики в системі, все тут просякнуте ідеологією, навколо гасла. Людям краще ходити строєм і не мати своїх суджень. І так в цьому антіутопічном романі показана страшна воля Партії, суспільство, в якому не можна мати свою думку, не можна відрізнятися. Міністерство правди, любові один перетворюються в “міні”: міні фінанси, міні екологія… назви говорять самі за себе! І сам “новояз”, створений в цій системі, зводить всю творчу натуру людини до нуля, до негативних числах.
П’ятихвилинки ненависті, на які зганяють людей, демонструють їм класових ворогів, лякають ними. Це стає обов’язковим і звичним, як хвилина гімнастики, людей вчать ненавидіти, змушують звикнути до ненависті, спрямованої на “ворогів”. До речі, звичайний сценарій показу полягає в тому, що основний ворог Влада – той, хто колись починав разом з її засновниками, але потихеньку вони розійшлися в поглядах, ось його і оголосили поза законом. На цих “шоу” потрібно вихлюпувати свій негатив (кричати, лаятися, руйнувати). Як у булгаковського Воланда на поданні тут теж милосердя іноді проявляється. Наприклад, жінка кричить, коли показує, як гинуть діти, нехай вони теж “ворожі”. Але звичайно, милосердя це ніяк не заохочується, а навпаки. До речі, діти тут постійно доносять на батьків (навіть якщо ті говорять уві сні), зради, взагалі, процвітають.
Сам Уїнстон колись вкрав їжу у сестри, а поки ховався, її і їх маму “розпорошили”. Робота виріс Вінстона полягає в зміні старих газет, щоб прогнози там відповідали реальності. Ще він викреслює людей, що опинилися зрадниками.
Образ ворога тут створюється навмисно як стимул до ударної роботі і спосіб відволікти народ від проблем. Можливо, і бомби на мирних жителів скидає сама Парті, щоб тримати всіх у страху. А гасла тут суперечать здоровому глузду. За цим твердженням війна, мовляв, це світ.
Частина 2. Історія утопічного кохання
У Сміта складні відносини з жінками, скоріше, відсутність таких. Особливо не подобається йому ті політизовані юні красуні, які носять спеціальні пояса, що показують, що ці дами, взагалі, заперечують відносини з чоловіками. Зрозуміло, що любов, сім’я і інші “ніжності” – це занадто велика розкіш для Океанії. І незважаючи ні на що, герой закохується в абсолютно дивовижну жінку – веснянкувату Джулію. Для нього вона – шлях до нового світу, до опору нелюдської системі. Дівчина сама підкидає йому записку про кохання. Вони зустрічаються в лісі, жінка зізнається, що у неї було багато коханців… А Сміт радий! Розуміє, що вона справжня, а не холодна-ідейна. Працює Джулія з машинкою, що пише романи.
Між іншим, Сміт вже був одружений. Його дружина Кетрін була хороша, але от тільки в голові у неї були лише гасла Партії. Уїнстон думав, що його відносини з жінками назавжди закінчені, але тут з’явилася Джулія… їхні стосунки – це, по своєму, боротьба з системою.
До закоханим потрапляє заборонена книга, але вони вирішують “йти до кінця”, розуміючи свій ризик. Їх все ж заарештовують, адже стежили за ними вже років сім.
Частина 3. В ув’язненні
Коли герой потрапляє до в’язниці, починаються допити, довгі розмови. Дійсно, його намагаються психологічно зламати. Без тортур, звичайно, не обходиться, але і день за днем планомірно ламають його психіку. Нескінченні розмови призводять до того, що укладений вже просто втрачає терпіння. Він кричить свого мучителя, кидає йому найважливіше питання, мовляв, що ви хочете від мене. На самому початку свого щоденника Уїнстон написав, що свобода – це сказати, що двічі по два чотири. Він розуміє, що їм потрібно, щоб він визнав, ніби двічі по два дорівнює п’ять. І він готовий вже і на це. Однак виявляється, що бранець помилився в своїх розрахунках.
Цифра у відповіді – це щось дуже певне, так було б занадто просто – завжди називати неправильну відповідь. Влада в тому світі зовсім не заперечує правди, адже іноді і вона може бути зручною і вигідною. Основна мета Партії – зламати людину як особистість. Ось чому, нещасне “двічі два” має бути не більше, не менше правильної відповіді, але і не обов’язково чотири… А потрібно стільки, скільки потрібно Партії. І відповідь на навіть математичний питання має звучати, як “а скільки потрібно”.
В результаті найстрашнішої для нього тортури (клітка з огидними пацюками) Сміт зраджує Джулію – кричить, щоб її віддали щурам замість нього.
Зломлений, придавлений власної боягузтвом, Уїнстон виходить з в’язниці, зустрічає Кохану. Вона теж його зрадила. І тепер вони обидва відчувають себе вже не є, а роботами, у них, в них не залишилося нічого людського. Тепер вони люблять тільки Великого Брата, який спостерігає за кожним…
Роман вчить не створювати ніякі утопічні системи, особливо якщо вони не враховують особистості людей, їх свободи, думки.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)