Кабельна мережа (LAN)
Багато говорять про те, що в 1996 році і без того швидкий темп поширення доступу в Мережу по всьому світу тільки прискориться. Але особисто моя думка таке: злет популярності інтернету в 1996 завершиться повним крахом.
(Роберт Меткалф, засновник 3Com і винахідник Ethernet, 1995)
В одній нашій далекосхідної військової частини провели локалку Все працює. Через 2 місяці – рекламація офіційна: вдень все працює ідеально, а вночі, годині о 12 – мережа пропадає і все висить самим смердючим чином. Чекіст місцевий стоїть на вухах – чи немає ворожих закладок в апаратурі, щоб боєготовність частини підірвати і захопити голими руками весь багатостраждальний Далекий Схід. Терміново відрядили офігенно бригаду усувати неполадку. Виявляється, через брак нормального місця світчік-гігабітнік повісили в якусь вартівню. А там спритні прапора один одному по зміні передають – щоб над вухом не дзижчало і спати зміні не заважало – натискати кнопку “Викл”. І навіть папірець поруч повісили з нагадуванням і побажанням доброго сну черговій зміні!
Нагадаємо, що практично всі мережі сьогодні влаштовані за одним принципом: рівноправні комп’ютери – “робочі станції” – спілкуються один з одним через спеціальне керуючий пристрій: спеціальний комп’ютер (сервер) або спеціальну коробочку-маршрутизатор (хаб, світч або роутер). З’єднати кілька комп’ютерів в “ланцюжок” без хаба не вийде, єдиний виняток – міні-мережу з двох комп’ютерів: їх можна з’єднати за допомогою спеціального кабелю з “перевернутої” розпаюванням (crossover).
А ось тепер слід визначитися, по якому каналу будуть передаватися дані в нашій мережі, адже від цього залежить вибір всіх без винятку комплектуючих! Звернемося спочатку до класики, мереж типу Fast Ethernet на основі “кручений пари” (UTP – Unshielded Twisted Pair). Точніше, пар проводів, свити один з одним для зменшення перешкод, в цьому кабелі від двох до чотирьох. А на його кінцях – восьмиконтактних роз’єми (RJ-45), що нагадують штекери телефонного кабелю.
Вибившись в лідери в середині 90-х років, Fast Ethernet і сьогодні залишається лідером, забезпечуючи цілком гідну швидкість передачі даних (від 100 Мбіт / с до 1 Гбіт / с). Тільки не плутайте в черговий раз мегабіта з мегабайтами: 100 Мбіт / с – це всього лише близько 12 Мб / с.
Багато це чи мало? Передача безперервного потоку звукової інформації без компресії вимагає пропускної спроможності близько 1,5 Мбіт / с, а передача повно екранного відео у форматі MPEG-2 (DVD) – близько 4,5 Мбіт / с. А це означає, що навіть старий 100-мегабітний стандарт дає в десятки разів більшу пропускну здатність, ніж нам реально необхідна для комфортної роботи: навіть при простому копіюванні даних між комп’ютерами швидкість каналу використовується не повністю.
Швидкість, дешевизна і безпека – ось основні переваги старої доброї “кручений пари”. Мережним адаптером стандарту Gigabit Ethernet сьогодні оснащений кожен комп’ютер, а кабель коштує зовсім недорого.
…
Про кабелі. Існує кілька видів “кручений пари”, що відрізняються за пропускної спроможності. Наприклад, кабель третьої категорії забезпечить швидкість передачі даних – 10 Мбіт / с. І навіть просунута мережева картка вам вже не допоможе. Тому, якщо ви хочете створити по-справжньому швидку мережу, використовуйте тільки восьмижильний кабель категорій 5 і 5е (“5 плюс”). П’ята категорія – сьогоднішній стандарт: вона розрахована на швидкість передачі даних до 100 Мбіт / с.
Купуючи кабель, ви можете піти двома шляхами – або відразу ж попросити продавців “обжати” кабель на кінцях, встановивши на нього роз’єми, або спробувати зробити це самостійно. Врахуйте тільки, що перший варіант вимагає від вас попередніх вимірів – ви повинні точно знати, якої довжини має бути кожен відрізок.
Це неважко зробити, якщо ви поєднуєте в мережу два комп’ютери – відстань між ними можна виміряти звичайною рулеткою. Головне, щоб відстань це не перевищувало 100 метрів – це обмеження накладає технологія Ethernet. Крім того, пам’ятайте, що для прямого з’єднання двох комп’ютерів без використання хаба вам потрібен кабель з перевернутої розпаюванням – “кросовер”.
У випадку, якщо вам необхідно підключати відразу кілька комп’ютерів і точної відстані між ними ви не знаєте, кабель можна придбати одним великим шматком або цілої бухтою (до 300 метрів). При цьому вам додатково знадобиться набір роз’ємів-конекторів і набір інструменту для нарізки і обтиску кабелю. Можна обмежитися покупкою спеціальних обтискних “кліщів”, нагадують звичайні плоскогубці – це обійдеться вам в 5-10 доларів.
Обтискні кліщі забезпечені спеціальною “гільйотиною”, за допомогою якої ви можете зняти верхній шар ізоляції з кабелю, відкривши переплетені один з одним пари проводів. Кожен провід забезпечений ізоляцією різного кольору – ця “веселка” допоможе нам правильно підключити дроти.
– Зніміть ізоляцію з кабелю (нема з проводів!) Таким чином, щоб різнокольорові проводки виступали з-під “шкури” приблизно на 1 сантиметр.
– Тепер акуратно розплетіть їх і покладіть в ряд у відповідності зі схемою “розпаювання”.
– Щоб правильно визначити нумерацію контактів, покладіть пластиковий наконечник-коннектор стирчить важелем (фіксатором) вгору, а отворами для проводів – до себе. У цьому випадку контакт, позначений номером 1, буде крайнім зліва, а контакт 8 – крайнім справа.
– Тепер акуратно вставте проводки в гнізда, користуючись однією зі схем “розпаювання”.
Завершальна операція – власне “обтиск” кабелю: коннектор зі вставленими в нього проводками акуратно вкладається в спеціальне “ложе” в корпусі обтискних кліщів. Стиснувши їх, ми закріпимо проводки в корпусі за допомогою зубчастої пластинки-фіксатора, яка, пробивши шар ізоляції на проводках, забезпечить їх контакт з металевими виводами на коннекторе.
В принципі, простеньку мережу можна замутити їм без прокладки спеціального кабелю, задіявши… електричний провід, який, як відомо, є в будь-якому будинку! Інтернет через розетку – давно вже не екзотика: досить увіткнути в дві розетки в сусідніх кімнатах (відстань – до 300 м) два спеціальних “передавача” (наприклад, Zyxel HomePlug вартістю близько 150 доларів), як по електричних проводах разом з потоком “зажурчат” і ваші дані. За безпеку вашого комп’ютера (та й власної персони) турбуватися не треба: струмом нікого не шандарахнет, бо захищені ці пристрої досить добре. А ось обпектися про них можна без жодних зусиль: температура корпусу нерідко доходить до 60 градусів! Швидкість передачі даних по такому каналу невисока: в середньому близько 15 Мбіт / с (хоча пристрої нового покоління здатні “витягнути” до 100 Мбіт / с). Програмна ж настройка “електричної” мережі практично не відрізняється від звичайної. Чи є сенс використовувати настільки екзотичний варіант у вас вдома, або простіше все-таки кинути стандартний кабель – вирішуйте самі.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)