Home ⇒ 👍Інформатика ⇒ Як підключити комп’ютер до інтернету?

Як підключити комп’ютер до інтернету?

Сучасний комп’ютер без зв’язку з глобальною мережею – майже калькулятор. Ми живемо в режимі онлайн: у мережі дивимося відео, граємо, спілкуємося, зберігаємо документи і файли, вчимося і працюємо.

Якщо ви поки не знаєте, як підключити комп’ютер до інтернету, зараз саме час навчитися – актуальність завдання зростає з кожним днем.

Для підключення комп’ютера до інтернету нам в першу чергу знадобиться провайдер – організація, що надає послуги такого роду. Без нього нічого не вийде. Доступ в глобальну мережу може здійснюватися за допомогою супутникового зв’язку, кабелю, за допомогою мобільних мереж або АТС, залежно від технічної можливості та бажання клієнта.

Провайдер підключає до інтернету не сам комп’ютер, а свого роду “точку входу”, роль якої виконує кручена пара, модем, смартфон. Щоб опинитися в глобальній мережі, треба підключити комп’ютер до цієї точки. Зробити це можна за допомогою дротового або бездротового мережі, безпосередньо або через пристрій-посередник – роутер.

Пряме високошвидкісне дротове підключення

Цей варіант максимально простий, максимально дешевий, але мінімально зручний. Провайдер простягає в квартиру або офіс кабель, який підключається до мережевої карти комп’ютера через роз’єм Ethernet. У більшості сучасних материнських плат вона вбудована, так що питання “куди вставляти?” Не встає: на задній панелі системного блоку є єдиний відповідний роз’єм. Якщо ж комп’ютер старий, то такої розкоші може і не бути. Також LAN-порт може бути зайнятий або фізично зламаний. У цих випадках набувається мережева карта, яка встановлюється або в надра системного блоку (PCI або PCI-E роз’єми), або в порт USB.

Залишається з’єднати кабель, кінець якого вам вручив співробітник організації-провайдера, з мережевою картою. У ряді випадків кручені пари підводяться тільки до розеток, як і для дротових стаціонарних телефонів. Тоді доведеться купити кабель самостійно: будь патч-корд потрібної довжини для цієї мети підійде, проте якщо є вибір, то категорія 6 і екранування дадуть деякі переваги в процесі експлуатації обладнання. У всякому разі, перешкод і втрат буде менше, а швидкість передачі даних стабільніше.

Подальша настройка залежить від конкретного провайдера і технології підключення. У деяких випадках треба подзвонити в службу підтримки і повідомити їх про підключення нового обладнання (в тому випадку, якщо ви користуєтеся виділеною лінією), в інших комп’ютер опиниться в мережі автоматично. Часто необхідно створити підключення з можливістю авторизації, тобто ввести видані провайдером логін і пароль. Робиться це по ланцюжку:

У Windows XP: Пуск – Мережеві підключення – Створити нове підключення – Майстер нових підключень – Підключити до Інтернету – Встановити підключення вручну – Через високошвидкісне підключення, запитуюча ім’я користувача та пароль – Введення даних провайдера; У Windows 7: Пуск – Панель управління – Мережа та Інтернет – Центр управління мережами і загальним доступом – Налаштування нового підключення або мережі – Підключення до Інтернету – Високошвидкісне – Введення даних провайдера; У Windows 8: Параметри – Панель управління – Мережа та Інтернет – Центр управління мережами і загальним доступом – Перегляд стану мережі та завдань – Зміна мережевих параметрів – Створення та налагодження нового підключення або мережі – Підключення до Інтернету – Високошвидкісне – Введення даних провайдера; Якщо авторизація не потрібна, вибирати слід Постійне високошвидкісне підключення.

Перевага такого способу отримати доступ в Інтернет, мабуть, єдине – висока швидкість без втрат на лінії і перешкод. Недоліків більше: кабель потрібно кудись ховати, свобода переміщення обмежена, підключити можна тільки один комп’ютер, у ряді випадків при зміні операційної системи або заміні обладнання доведеться звертатися до провайдера для повторної авторизації.

Дротове підключення через роутер

Підключити комп’ютер до Інтернету через роутер і за допомогою мережевого кабелю – оптимальне рішення для створення локальної провідної мережі, обмеженої квартирою або офісом. Так можна зв’язати кілька стаціонарних ПК, кожен з яких зможе незалежно виходити в Інтернет, а обмін файлами і доступ до загальних ресурсів буде здійснюватися максимально швидко і без додаткового обладнання. Природно, проблема з протяжкою кабелю залишається.

Виглядати це підключення буде так: роутер підключається до точки входу в Інтернет, мережеві карти ПК з’єднуються з його мережевими портами патч-кордом, авторизація проводиться єдиний раз в налаштуваннях роутера, а на кожному з комп’ютерів з’являється постійне високошвидкісне підключення. Управління мережею і доступом в Інтернет здійснюється з налаштувань пристрою, увійти в які можна за адресою 192.168.1.1 (адреса конкретної моделі вказано в інструкції). Виконати вхід можна в будь-якому браузері, вводячи адресу в адресний рядок.

У налаштуваннях роутера при необхідності вводяться дані провайдера про підключення – логін, пароль, тип аутентифікації та інші. Там же можна визначити і надати доступ до загальних ресурсів, створити паролі на доступ до файлів, дозволити або заборонити конкретних пристроїв роботу в Інтернеті.

Бездротове підключення через роутер

Більшість сучасних моделей роутерів роздають Wi-Fi і тим самим дозволяють здійснити бездротове підключення до Інтернету. Сам пристрій підключається до точки входу (кабелю провайдера або модему мобільного оператора), а пристрої (ноутбуки, смартфони, планшети, приставки, телевізори та інші гаджети) підключаються по Wi-Fi. Мережевий кабель в цьому випадку може бути і зовсім коротким, немає необхідності тягти його по квартирі – роутер можна поставити поряд з WAN-розеткою. До багатьох моделей в якості точки доступу в Інтернет можна підключити USB-модем від оператора мобільного зв’язку.

Якщо з мобільними гаджетами все зрозуміло – модуль бездротового підключення у них вбудований – то стаціонарний комп’ютер треба таким модулем постачити. Для цього нам знадобиться Wi-Fi адаптер – пристрій, що забезпечує прийом бездротового сигналу. Адаптер може бути внутрішнім (встановлюватися в PCI або PCI-E роз’єм) і зовнішнім (для USB). У нього можуть бути зовнішні антени для поліпшення якості прийому, або він може обходитися внутрішніми. Сучасні адаптери повинні працювати зі стандартами IEEE 802.11 b / g / n / ac і забезпечувати швидкість передачі даних в бездротовій мережі мінімум до 150 Мбіт / сек. Чим вище швидкість – тим краще.

Щоб комп’ютер виявився одним з елементів бездротової мережі, треба його до неї підключити. Найчастіше операційна система повідомить про виявлення доступних бездротових мереж, і не дивуйтеся, що їх декілька: у сусідів теж є роутери, а стіни сигналу майже не перешкода. Вибираєте зі списку свою (за замовчуванням – однойменну з моделлю пристрою), підключаєте, за необхідності вводите пароль (він записаний в інструкції, але ви можете в настройках роутера задати власний) – і ви в мережі. Зайти в налаштування можна в браузері комп’ютера, вводячи в адресному рядку адресу роутера (найчастіше це 192.168.1.1).

Щоб налаштувати роутер на доступ в Інтернет, треба ввести в його налаштуваннях дані для авторизації, якщо цього вимагає тип підключення і провайдер. Якщо робота бездротової мережі вимагає додаткових рухів тіла, то налагодити її можна після отримання доступу до параметрів у провідний. Для цього треба тимчасово підключити комп’ютер до роутера за допомогою патч-корду.

Бездротове підключення через USB-модем

USB-модеми від операторів, в народі прозвали “свистками” – найбільший мобільний спосіб підключення до Інтернету і самий незалежний. Працює телефон – працює та Інтернет, в селі чи, на дачі чи, на міській околиці чи. Звичайно, швидкість навіть з приходом LTE залишає бажати кращого, тарифи вельми дорогі і лімітовані, збої в роботі можуть бути викликані атмосферними явищами, слабкий сигнал дратує, але часто це єдиний спосіб вийти в глобальну мережу.

Цей варіант вимагає наявності модему з підключеною сім-картою обраного оператора та періодичного поповнення рахунку. Оператор зазвичай дає докладні інструкції по активації та підключення обладнання, але в більшості випадків їх можна звести до “вставив в USB-порт – встановив ПЗ, що йде в комплекті – запустив програму – пішов в Інтернет”.

Якщо сигнал слабкий, то може знадобитися USB-подовжувач для пошуку місця оптимального прийому.

Майже екзотика

Часом технічної або фінансової можливості підключитися до Інтернету вищевказаними способами немає і не передбачається, тому доводиться щось винаходити. Так, за відсутності роутера можна надати доступ в глобальну мережу на одному комп’ютері, підключеному до кручений парі, а інші об’єднати в локальну мережу за допомогою пасивне. Для цього треба правильно налаштувати мережеві карти всіх ПК і тримати комп’ютер, що роздає Інтернет, включеним, щоб інші могли користуватися цінним ресурсом. Правильна настройка включає присвоєння кожному з комп’ютерів власного IP-адреси виду 192.168.0.1, 192.168.0.2, створення спільної робочої групи та відкриття загального доступу по локальній мережі до WAN-підключення.

Там, де є провідний телефон, але зважаючи відстаней або технічних обмежень провайдер відмовляється протягувати кабель, можна скористатися DSL. Швидкість в цьому випадку буде невелика, але для невибагливих завдань її цілком вистачить.

Доведеться купувати вже рідко зустрічається DSL модем, до телефонної розетки підключати свитч – коробочку, розвідні телефонну лінію на два пристрої, а до світч – телефонний апарат та обладнання DSL. Працювати вони будуть незалежно. Для доступу в Інтернет знадобиться створити відповідне підключення і вказати логін і пароль.

Тимчасовим рішенням може стати підключення до Інтернету за допомогою смартфона або планшета з модулем 3G або LTE. Знадобиться лише USB-шнур. Більшість сучасних моделей здатні роздавати доступ по USB. Досить вибрати цей варіант, коли смартфон запитає вас, що робити з виявленим підключенням до комп’ютера: прикинутися чи сховищем даних, камерою або модемом. Для реалізації цього варіанту може знадобитися установка драйверів, які зазвичай зберігаються безпосередньо в пам’яті пристрою.

Супутникове підключення

Супутникове підключення – варіант, в російських умовах не знайшов масового застосування. Дороге обладнання, дорогі тарифи і жорсткі ліміти дозволяють користуватися таким доступом в разі крайньої необхідності або нема за власні гроші. Асиметричне підключення припускає наявність у абонента не тільки супутникової антени для прийому сигналу, але і передавача сигналу в мобільні мережі, того ж телефону, наприклад. Тому платити доведеться як за супутниковий зв’язок, так і мобільному оператору, нехай тільки за вихідний трафік. Симетричне супутникове підключення пропонує поміняти телефон на супутниковий передавач, проте це обладнання в десятки разів дорожче.