Географія Перу
Країна надзвичайною географії, різноманітним, красивою і грізної природи – це Перу. Її називають країною геологічного хаосу, країною з особою, пооране глибокими зморшками у вигляді піщаного узбережжя і високогір’я, прірв і пустель, висохлих гірських пасовищ і вічних боліт Амазонії.
Назва країни походить від спотвореного індіанського слова ” біру ” (перу) – ” річка “. Перу – країна найдавніших цивілізацій, країна з багатою історією, по праву носить титул Археологічного музею Південної Америки.
За площею республіка Перу – третя країна материка. Населення її складають індіанці, нащадки іспанців і метиси. У країні дві державні мови – іспанська та кечуа. Перуанці, що говорять на іспанській мові, живуть в основному в містах, індіанці заселяють сільські, переважно гірські, райони. Природа країни надзвичайно різноманітна і контрастна. Поруч з Тихим океаном підносяться гігантською стіною величні Анди, родючі долини, що лежать між гірських хребтів, сусідять із засніженими вершинами, рядом з пустелями – безкраї ліси Амазонії. За природними умовами Перу ділять на три частини.
Узбережжя в країні називають Коста. Ця приморська рівнина простягнулася з півночі на південь вузькою (від 80 до 180 км) смугою вздовж океану на 1600 км. Коста лежить в зоні тропічних пустель і на великому протязі омивається водами холодної Перуанської течії. Рівнину прорізають стікають з гір річки, заповнюються водою лише під час випадання дощів і танення снігів і льодовиків в Андах. Сухі русла річок нагадують мережу химерних доріг, що ведуть до океану. Клімат Кости жаркий і дуже сухий. Рослинність убога – кактуси, пучки жорстких трав. Населення зосереджене в річкових оазисах. На поливних землях створені плантації цукрового очерету і бавовника.
За береговою пустелею круто піднімається стіна Анд. Цю частину країни називають Сьєрра (у перекладі з іспанської – ” пила “, тобто гірський хребет з зубчастими вершинами). Гори розчленовані річковими долинами на окремі хребти, між ними лежать високі плоскогір’я. Клімат в горах різноманітний. Західні хребти отримують мало опадів, а східні рясно зволожені. Чому?
На плоскогір’ях, які називають пунами, клімат високогірний, з частою зміною погоди протягом одного дня.
У південно – східній частині Сьєрри на обширному плоскогір’я розташоване найбільше високогірне озеро світу – Тітікака, що належить Перу і Болівії.
У перекладі з мови індіанців аймара назва озера означає ” олив’яне поле”, що відображає особливий колір води озера. Чим далі від берега, тим синє стає вода. Густа синь озера на глибинах більше 20 м контрастує із зеленими полями на берегах і жовтуватими заростями очерету, виправдовуючи заслужену славу Тітікаки як ” пейзажу дивовижної краси “. На прилеглих до озера родючих землях з найдавніших часів індіанці займаються землеробством. Саме тут вперше почали обробляти картоплю. Плоскогір’я покриті луками, які простягаються майже до вічних снігів і льодовиків у горах. Там, де опадів менше, луки змінюють гірські степу. Ці луки і степи – прекрасні пасовища для великої рогатої худоби, овець і одомашнених лам і альпака. Гори багаті родовищами руд кольорових металів, серед яких особливе місце займають запаси міді.
Східна частина країни – Сельва – зайнята безкрайніми лісами, через які велично течуть Амазонка і її численні притоки. Річки в лісі служать дорогами. Для повідомлення використовуються спеціальні стежки, прокладені від однієї річки до іншої. На Амазонці розташований порт і головне місто перуанської Сельви – Ікітос. До нього з Атлантичного океану по великій річці піднімаються морські судна. Господарське освоєння Сельви в Перу тільки починається, а поки тут заготовляють деревину, каучук, смоли.
Населення Перу становить більше 28 млн осіб. Перуанська нація сформувалася на основі змішаних шлюбів нащадків іспанців та індіанців. Найдавніші цивілізації існували на території Перу ще до того, як виникла держава інків. Цивілізації Чавин, Наска, Уарі і інші ще не розкрили свою історію людству, причини їх загибелі не розгадані досі.
На висоті 3400 м над рівнем моря в глибокій гірській чаші лежить місто Куско, який був столицею імперії інків. Це місто тисячоліть, в ньому виявлені руїни, пов’язані з III в. до н. е.. У 120 км від Куско розташований ще один історичний пам’ятник – Мачу – Пікчу. Під час іспанського панування багато пам’ятників древнього Перу були зруйновані (рис. 68). Але духовна культура інків була збережена їх нащадками і існує до цих пір у формі усної творчості, музики і танців, відображається в одязі та побуті. Збереглися деякі деталі старого костюма. Як і в далекому минулому, ремісники виготовляють вовняні тканини, з яких роблять щільне пончо – короткий плащ з прямокутного шматка тканини з отвором для голови посередині. Цю традиційну одяг прикрашають складним геометричним візерунком. Музична культура інків майже цілком успадкована кечуа і аймара. До цих пір в містах Сьєрри проводяться барвисті музичні карнавали. Перуанці дуже люблять кориду, яка привнесена з Іспанії.
Перу була і поки залишається країною, в якій основу господарства становить гірничодобувна промисловість. У Центральній Сьєрра розташовані тисячі рудників, де ведуть видобуток мінералу, що містить мідь, цинк, свинець, срібло і інші метали.
Тут прокладена сама високогірна в світі залізниця, яка перетинає Західну Кордільеру на висоті 4818 м над рівнем моря. Це складна інженерна споруда має 1115 поворотів, 54 мости і 67 тунелів, а загальна протяжність дороги перевищує тисячу кілометрів. По обидва боки дороги видно рудники, підвісні канатні дороги з пливуть по них вагонетками, що линули до рудникам робочі селища – ряди одноповерхових бараків. У цих місцях холодно навіть влітку.
На десятки кілометрів навколо гірняцьких центрів гірські схили випалені отруйними промисловими викидами заводів, де виплавляють кольорові метали. Відпрацьовані води з мідеплавильних заводів зливають прямо в річки, води яких стають непридатними для зрошення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)