Ернест Хемінгуей як письменник-публіцист
Ернест Хемінгуей американський письменник, визнаний критиками і улюблений читачами у всьому світі. Його збірки розповіді, повісті, романи і есе Перевід на багато мов і досі не втрачають своєї актуальності. “Старий і море”, “Прощай зброя”, “Свято, яке завжди з тобою”, “Фієста”, “Райський сад”, “Сніги Кіліманджаро”, “По кому дзвонить дзвін” – ось той невеликий список широко відомих творів автора.
І якщо задуматися, в чому художня своєрідність Хемігуея – письменника, в чому феномен Хемінгуея як одного з найбільш читаних авторів по всьому світу, то, мабуть буде полягати в тому, що Ернест Міллер, насамперед, публіцист. Досить відкрити будь-якої збірка його коротких і чудових оповідань, щоб оцінити майстерність і лаконізм його оповіді, його талант, показати великий сенс представлений в малих формах.
Візьмемо, приміром, оповідання “Сніги Кіліманджаро”, опублікований в американському виданні “Есквайр” в 1936 році, де буквально на двох десятках сторінок Хемінгуей пише нехитрий сюжет про письменника, який приїжджає на африканське сафарі, де отримує незначну подряпину, развившуюся до гангрени та помирає біля підніжжя гори Кіліманджаро в Кенії. Але в передсмертному маренні головний герой Гаррі згадує, аналізує все своє життя, в якій були і яскраві і дуже яскраві моменти, але пріоритети були розставлені їм хибно, що призвело до порожньої розтрачених їм свого життя. При цьому, враження, яке справляє розповідь неймовірно і спонукає спостерігати життя очима автора знову і знову. Всі твори цього американського письменника багаті пригодами, непередбачуваними поворотами сюжету, з одного боку, а з іншого – вони дуже зрозумілі, автору легко переконати читача в реалістичності відображених подій і викликати емпатійное переживання.
“Хороший письменник повинен по можливості знати все”, – розповідає Ернест Міллер Хемінгуей в одній зі своїх книг. І продовжує: “Якщо письменник добре знає те, про що пише, він може опустити багато чого з того, що знає, і якщо він пише правдиво, читач відчує все опущене так само сильно, як якби письменник сказав про це. Величавість руху айсберга в тому, що він тільки на одну восьму підноситься над поверхнею води “. І спростувати дану думку практично неможливо.
Загальновідомий факт, що крім письменницької діяльності Хемінгуей активно працював журналістом. А, як відомо, журналістика в масі своїй вимагає домінування фактів над образами. З цієї причини і в своїй письменницькій діяльності Ернест Хемінгуей прямо відкидає саме уявлення героя як літературного персонажа. “Коли письменник пише роман, він повинен створювати живих людей, а не літературні персонажі. Персонаж – це карикатура “. У біографії Ернеста Міллера неразови факти добровільних відряджень у місця військових дій, де у нього була не тільки унікальна можливість спостерігати живі характери героїв і їх ломку під гнітом війни, але і стає безпосереднім учасником цих подій, ділити бути і, ймовірно, опосередковано навіть впливати на долі людей, що знаходяться поруч. Саме тому всі його герої такі непідробні, впізнавані, реальні.
Таку справжню картину протиріч, боротьби почуття обов’язку і почуттів пересічної людини, яка проходить випробування і зрадою і любов’ю, але залишається людиною по відношенню до долі кожного, з ким зіштовхує героя доля, читач може прочитати в образі головної дійової особи військового роману “По кому дзвонить дзвін “Роберта Джордана.
Вважається, що публіцист майже завжди передає свою позицію, думку і ставлення вчинками, словами, думками головного героя. Звичайно, абсолютну паралель між героєм і його творцем проводити некоректно. Звернімося до того, як описували сучасники самого Хемінгуея. У спогадах про американського письменника частенько можна зустріти наступні епітети: “вільний”, “вкрай сміливий”, “самовіддану”, “сильний”, “талановитий”, “особистість”. А вся його біографія підтверджує упущену одного разу їм самим фразу “Я нічого не боюся”. Без удаваної скромності можна перенести всі ці якості характеру і на його героїв – іспанського рибалки Сантьяго, вже згаданого Роберта Джордана, Джейка Барнса.
Читаючи книги Хемінгуея, розумієш, що талант публіциста полягає не тільки в тому, щоб лаконічно і точно в літературній формі відобразити факти, але і зробити це максимально неупереджено, висловлюючи свою думку читачеві, але не нав’язуючи його читачеві як аксіому і істину в останній інстанції.
Ще раз підкреслить ту думку, що бути письменником-публіцистом – це означає відкидати літературу як вигадка і героя як персонаж. Американський письменник, публіцист і журналіст Ернест Міллер Хемінгуей – один з тих майстрів оповідання в західній літературі XX століття, чия творчість справила сприяння розвитку реалізму. У фіналі свого міркування хочеться навести ще той факт, що свідчить про масштабність письменника Ернеста Хемінгуея, що за свою повість про життя як беспрестанной боротьбі з собою і обставинами “Старий і море” він отримав в 1953 році Пулітцерівську премію, а роком пізніше, в 1954, Нобелівську премію з літератури.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)