Ель-Аламейн
Західна історіографія вважає, що Сталінградська битва і битва при Ель-Аламейном стали корінними поворотними пунктами Другої світової війни. Однаковою мірою.
У СРСР належало вважати, що якщо ці битви різного масштабу, то і їх роль і наслідки різні. Події в Північній Африці підносили як суто третьорядні, незначні, не надали скільки-небудь помітного впливу на результати Другої світової війни.,
Звичайно, масштаби битви в Північній Африці не можуть йти ні в яке порівняння з тим, що відбувалося на радянсько-нацистському фронті.
Коли радянські керівники прийшли в себе після страшних поразок початкового періоду війни, то навіть дозволяли собі іронізувати з приводу успіхів англійців у Північній Африці.
У. Черчілль у своїх мемуарах згадує про те, що після закінчення битви на Волзі він отримав з Москви фільм про цю битву і, в свою чергу, послав фільм “Перемога в пустелі”, на який отримав від Сталіна досить уїдливий відповідь: “Фільм прекрасно зображує, як Англія веде бої, і влучно викриває тих негідників – вони є і в нашій країні, які стверджують, що Англія нібито не воює, а тільки спостерігає за війною з боку “. І, звичайно ж, в радянських дослідженнях по Другій світовій війні немає ні слова про мужність англійських, індійських, новозеландських, південноафриканських, французьких (з “Вільної Франції” генерала де Голля) солдатів і офіцерів, про героїв-льотчиків і моряків, про захисників Мальти, Тобрука і Ель-Аламейна, про командувачів Александер і Монтгомері, Уейвелл і Каннінгхейме, успішно протистояли Роммелю, Кессельрінгу та іншим нацистським генералам…
Але тут дві важливі обставини… Володіння колоніальними імперіями – це питання права викачувати ресурси. У тому числі й ті, які потім йшли в СРСР по ленд-лізу. Це питання доступу до сировини і енергоносіям.
По-друге, після появи в Північній Африці Роммеля виникла серйозна небезпека для Єгипту та Суецького каналу. У разі захоплення нацистами Єгипту перед ними відкривався шлях на Близький Схід і далі до Азії… Аж до Індії. Це прекрасно розумів У. Черчілль, котрий приділяв північно-африканському театру військових дій виняткову увагу.
Ряд американських істориків бачать щасливу випадковість в тому, що Гітлер наполегливо домагався перемоги над СРСР і упустив щасливий шанс в Північній Африці. Адже прорватися до Індії фактично означало виграти Другу світову війну. Не в меншій мірі, ніж перемога над СРСР.
Для Британії фронт в Північній Африці був пріоритетним. До осені 1941 року було досягнуто дворазову перевагу британських військ над німецько-італійськими в живій силі і техніці; з них була сформована 8-а армія.
Проте в січні-липні 1942 року німецько-італійські війська зробили потужний наступ.
Яка була репутація у Роммеля, видно з приголомшливого наказу британського головнокомандувача силами Середнього Сходу генерала Окінлека влітку 1941 року:
“Всім командирам і начальникам штабів
від Головнокомандувача
Існує реальна небезпека, що наш друг Роммель стане для наших солдатів чаклуном чи пугалом.
Про нього і так вже говорять дуже багато. Він ні в якому разі не надлюдина, хоча він дуже енергійний і володіє здібностями. Навіть якщо б він був надлюдиною, було б украй небажано, щоб наші солдати увірували в його надприродну міць.
Я хочу, щоб ви всіма можливими способами розвіяли уявлення, що Роммель є чимось більшим, ніж звичайний німецький генерал. Для цього видається важливим не називати ім’я Роммеля, коли ми говоримо про противника в Лівії. Ми повинні згадувати “німців”, або “Країни Осі”, або “противника”, але ні в якому разі не загострювати увагу на Роммеля.
Будь ласка, прийміть заходи до негайного виконання даного наказу і доведіть до відома всіх командирів, що з психологічної точки зору це справа найвищої важливості “(Мітчем С. У. Найбільша перемога Роммеля. М., 2003).
21 червня 1942 нацисти й італійці оволоділи Тобруком, захопивши при цьому понад 20 тис. полонених, продовольство і спорядження для обложених, заготовлене на три місяці, і багато пального для танків і автомашин.
23 червня війська Роммеля досягли єгипетського кордону, 26 червня завдали поразки 8-ї армії у Мерса-Матрух і 30 червня підійшли до англійського оборонному рубежу у Ель-Аламейна: в 60 км від Олександрії. У Каїрі почалася паніка. Британський флот пішов з Олександрії в Червоне море, в Каїрі почали палити військові архіви. Для англійських військ це був один з найдраматичніших моментів за весь час війни.
Але все-ж нацисти не зуміли досягти своєї головної стратегічної мети – захоплення Суецького каналу.
Невдачі в Північній Африці спонукали уряд Черчілля призвести зміни в командуванні. 8-у армію очолив генерал-лейтенант Б. Монтгомері.
30 серпня битва під Ель-Аламейном відновилося: Е. Роммель спробував прорвати англійську оборону у Атам-Хальфа, але зазнав повної невдачі, що стало поворотним пунктом всієї кампанії. До середини осені англійцям вдалося забезпечити значну перевагу над противником у живій силі (в 3 рази), літаках (в 4 рази) і танках (в 6 разів).
23-24 жовтня 1942 7-я армія генерала Б. Монтгомері, посилена до 200 000 чол., З 1100 танками і обладавшая перевагою в повітрі, відкрила загороджувальний вогонь з 800 гармат.
Проте Роммель контратакував.
Після п’ятиденних запеклих боїв 8-я армія, втративши 10 000 чол., Так і не змогла прорвати ворожу оборону. 30-31 жовтня, не рахуючись із втратами, Монтгомері наказав почати другий наступ, в ході якого при масованої підтримки Королівських ВПС ворожа оборона була прорвана і противник був атакований з обох флангів. 3 листопада Роммель, який почав виходити з бою, на 36 години був затриманий рішучим наказом фюрера: не відступати!
Але сил не було. Нацисти й італійці почали 1500-мильний відхід, переслідувані 8-й армією. У ніч на 13 листопада було відвойована фортеця Тобрук, 20 листопада захоплена столиця Кіренаїки – Бенгазі. За 14 днів англійці пройшли 850 км, захопивши при цьому великі трофеї.
Ель-Аламейнская операція була одним з вирішальних битв Другої світової війни. “Тому битва за Ель-Аламейн, – писав Черчілль, – назавжди залишиться славною сторінкою в анналах Великобританії”.
Вона збережеться в історії ще й з іншої причини. Вона фактично знаменувала собою “поворот долі…”. Можна сказати, що до Ель-Аламейна ми не здобули жодної перемоги. Після Ель-Аламейна ми не понесли жодної поразки.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)