Африка – регіон “міського вибуху”
Протягом багатьох століть, навіть тисячоліть, Африка залишалася переважно “сільським материком”. Правда, в Північній Африці міста з’явилися дуже давно. Досить згадати Карфаген, великі міські центри епохи Римської імперії. Але в Африці південніше Сахари міста почали виникати вже в епоху Великих географічних відкриттів, переважно як військові опорні пункти та торгові (у тому числі работорговий) бази. У період колоніального розділу Африки на рубежі XIX і XX ст. нові міські поселення виникали головним чином як місцеві адміністративні центри. Проте сам термін “урбанізація” стосовно Африці до кінця нового часу можна застосовувати, по всій видимості, тільки умовно. Адже ще в 1900 р. на всьому континенті було тільки одне місто з населенням більше 100 тис. жителів.
У першій половині XX в. становище змінилося, але не настільки вже кардинально. Ще в 1920 р. міське населення Африки налічувало всього 7 млн осіб, в 1940 р. – вже 20 млн і тільки до 1950 збільшилася до 51 млн чоловік.
Але в другій половині XX в., Особливо після такого важливого рубежу, яким став Рік Африки, на континенті почався справжній “міський вибух”. Це ілюструють насамперед дані про темпи зростання міського населення. Ще в 1960-і рр.. в багатьох країнах вони досягли феноменально високих показників у 10-15, а то й 20-25% на рік! У 1970-1985 рр.. міське населення в середньому за рік збільшувалася на 5-7%, що означало подвоєння його через 10-15 років. Та й в 1980-х рр.. ці темпи збереглися приблизно на рівні 5% і лише в 1990-х рр.. стали знижуватися. У результаті в Африці почали швидко збільшуватися чисельність городян і число міст. Частка міського населення в 1970 р. досягла 22%, в??1980 р. – 29, у 1990 р. – 32, а в 2000 р. – 36% і в 2005 р. – 38%. Відповідно і частка Африки в міському населенні всього світу зросла з 4,5% в 1950 р. до 11,2% в 2005 р.
Як і в усьому світі, що розвивається, “міський вибух” в Африці характеризується переважним зростанням великих міст. Число їх збільшилася з 80 в 1960 р. до 170 в 1980 р. і надалі ще більш ніж подвоїлася. Помітно збільшилася також кількість міст з населенням від 500 тис. до 1 млн жителів.
Але особливо наочно цю відмінну рису африканського “міського вибуху” можна продемонструвати на прикладі росту числа міст-мільйонерів. Першим таким містом ще наприкінці 1920-х рр.. став Каїр. У 1950 р. міст-мільйонерів було тільки два, але вже в 1980 р. стало 8, в 1990 р. – 27, а чисельність жителів у них зросла відповідно з 3,5 млн до 16 і 60 млн осіб. За даними ООН, в кінці 1990-х рр.. в Африці нараховувалися вже 33 агломерації з населенням більше 1 млн осіб, які концентрували 1/3 всього міського населення, а в 2001 р. агломерацій-мільйонерів стало вже 40. Дві з цих агломерацій (Лагос і Каїр) з населенням понад 10 млн осіб вже увійшли в категорію надміста. У 14 агломераціях чисельність жителів знаходилася в межах від 2 млн до 5 млн осіб, в інших – від 1 млн до 2 млн чоловік (рис. 148). Однак у наступне п’ятиріччя деякі столиці, наприклад, Монровія, Фрітаун, вибули з числа міст-мільйонерів. Це пояснюється нестабільною політичною обстановкою і військовими діями у Ліберії та Сьєрра-Леоне.
Розглядаючи процес “міського вибуху” в Африці, потрібно брати до уваги ту обставину, що саме з містами пов’язано промислове і культурний розвиток країн, поглиблення процесів етнічної консолідації та інші позитивні явища. Однак поряд з цим міському середовищі супроводжують і дуже багато негативні явища. Це пояснюється тим, що в Африці не просто відбувається урбанізація вшір’ (а не вглуб’, як у розвинених країнах), але переважає так звана помилкова урбанізація, властива тим країнам і регіонам, де фактично відсутня або майже відсутня економічне зростання. За даними Світового банку, в 1970 – 1990-х рр.. міське населення Африки зростало в середньому на 4,7% на рік, у той час як їх ВВП на душу населення щорічно зменшувався на 0,7%. У результаті в більшості своїй африканські міста так і не стали рушіями економічного зростання і структурних перетворень в економіці. Навпаки, у багатьох випадках вони почали виступати в ролі головних центрів соціально-економічної кризи, ставши осередком гострих соціальних суперечностей і контрастів, таких, як безробіття, житлова криза, злочинність і т. п. Положення тільки посилюється тим, що міста, особливо великі, продовжують залучати найбідніших сільських жителів, які весь час поповнюють прошарок маргінального населення. Статистика свідчить про те, що в десятку міст світу з низькою якістю життя входять дев’ять африканських міст: Браззавіль, Понт-Нуар, Хартум, Бангі, Луанда, Уагадугу, Кіншаса, Бамако і Ніамей.
Для “міського вибуху” в Африці дуже характерна гіпертрофовано велика роль столичних міст і в населенні, і в господарстві. Про ступінь такої гіпертрофії говорять наступні цифри: в Гвінеї столиця концентрує 81% всього міського населення країни, в Конго – 67, в Анголі – 61, в Чаді – 55, в Буркіна-Фасо – 52, ще в декількох країнах – від 40 до 50 %. Вражають і такі показники: ще до початку 1990-х рр.. у виробництві промислової продукції на частку столиць доводилося: в Сенегалі (Дакар) – 80%, в??Судані (Хартум) – 75, в Анголі (Луанда) – 70, в Тунісі (Туніс) – 65, в Ефіопії (Аддіс-Абеба) – 60%.
Незважаючи на багато загальні риси “міського вибуху” в Африці, для нього характерні і досить значні регіональні відмінності, особливо між Північною, Тропічної і Південної Африкою.
У Північній Африці вже досягнуто вельми високий (51%) рівень урбанізації, що перевищує середньосвітовий показник, а в Лівії він досягає 85%. У Єгипті чисельність городян вже перевищує 32 млн, а в Алжирі – 22 млн. Оскільки Північна Африка стала ареною міського життя вже дуже давно, зростання міст тут не носив такого вибухового характеру, як в інших субрегіонах континенту. Якщо мати на увазі матеріальний вигляд міст, то в Північній Африці переважає давно сформувався тип арабського міста з традиційними для нього медіной, касбой, критими базарами, які в XIX-XX ст. були доповнені кварталами європейської забудови.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)