Екологічні наслідки забруднення природних вод
Забруднення водних екосистем становить величезну небезпеку для всіх живих організмів і, зокрема, для людини.
Встановлено, що під впливом забруднюючих речовин в прісноводних екосистемах відзначається падіння їх стійкості внаслідок порушення харчової піраміди і ломки сигнальних зв’язків в біоценозі, мікробіологічного забруднення, евтрофікації та інших вкрай несприятливих процесів; знижуються темпи зростання гідробіонтів, їх плодючість, а в ряді випадків призводять до їх загибелі.
Антропогенне евтрофікація пов’язана з надходженням у водойми значної кількості біогенних речовин – азоту, фосфору та інших елементів у вигляді добрив, миючих речовин, відходів тваринництва, атмосферних аерозолів і т. д. В сучасних умовах евтрофікація водойм протікає в значно менш тривалі терміни – кілька десятиліть і менше.
Антропогенний евтрофірованіе вельми негативно впливає на прісноводні екосистеми, приводячи до перебудови структури трофічних зв’язків гідробіонтів, різкого зростання біомаси фітопланктону завдяки масовому розмноженню синьо-зелених водоростей, що викликають цвітіння води, погіршують її якість і умови життя гідробіонтів (до того ж виділяють небезпечні не тільки для гідробіонтів, але і для людини токсини).
Процеси антропогенного евтрофікації охоплюють багато великих озера світу – Великі Американські озера, Балатон, Ладозьке, Женевське і ін., А також водосховища і річкові екосистеми, в першу чергу малі річки. На цих річках, крім катастрофічно росте біомаси синьо-зелених водоростей, з берегів відбувається заростання їх вищої рослинністю.
Крім надлишку біогенних речовин, на прісноводні екосистеми згубний вплив роблять і інші забруднюючі речовини: важкі метали (свинець, кадмій, нікель і ін.), Феноли, нафтопродукти та ін., Чужі природним водам, і ті, які водні організми нездатні переробити.
Актуальна проблема виснаження поверхневих вод, яке проявляється в прогресуючому зниженні їх мінімально допустимого стоку. На території Росії поверхневий стік води розподіляється вкрай нерівномірно. Близько 90% загального річного стоку з території Росії виноситься в Північний Льодовитий і Тихий океани, а на басейни внутрішнього стоку (Каспійське і Азовське моря), де проживає понад 65% населення Росії, припадає менше 8% загального річного стоку.
Саме в цих районах спостерігається виснаження поверхневих водних ресурсів і дефіцит прісної води продовжує зростати. Пов’язано це не тільки з несприятливими кліматичними і гідрологічними умовами, а й з активізацією господарської діяльності людини, яка призводить до дедалі зростаючого забруднення вод, зниження здатності водойм до самоочищення, виснаження запасів підземних вод, а отже, до зниження джерельного стоку, живить водотоки і водойми.
До дуже серйозних негативних екологічних наслідків призводить і вилучення на господарські цілі великої кількості води з впадають у водойми річок. Так, рівень колись багатоводного Аральського моря починаючи з 60-х рр. катастрофічно знижується в зв’язку з неприпустимо високим перезабором води з Амудар’ї і Сирдар’ї, в результаті чого обсяг Аральського моря скоротився більше ніж наполовину, рівень моря знизився на 13 м, а солоність води (мінералізація) збільшилася в 2,5 рази.
Осушене дно Аральського моря стає сьогодні найбільшим джерелом пилу і солей. У дельті Амудар’ї і Сирдар’ї на місці гинуть тугайних лісів і очеретяних заростей з’являються безплідні солончаки, а в цілому екологічні зміни Пріаральськая ландшафту можуть бути охарактеризовані як опустелювання.
До іншим досить значним видам впливу людини на гідросферу слід віднести створення великих водосховищ, призначених для акумуляції та регулювання поверхневого стоку і докорінно перетворюють природне середовище на прилеглих територіях. Через те, що багато нерестовища риб виявляються відрізаними греблями, різко погіршується або припиняється природне відтворення багатьох лососевих, осетрових та інших прохідних риб.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)