Причини, джерела та наслідки забруднення води

Слід зазначити, що в загальному значенні причини забруднення середовища поділяються на:

    Об’єктивні; Суб’єктивні.

До об’єктивних належать:

    По-перше, обмежені можливості живої природи до самоочищення і саморегуляції. Внутрішні можливості природного середовища не дозволяють переробляти все зростаючі масштаби відходів господарської діяльності людини, і їх накопичення створює загрозу глобального забруднення навколишнього середовища. По-друге, обмеженість природних ресурсів. Запаси корисних копалин – кам’яного вугілля, нафти й інших поступово витрачаються і перестають існувати. Все більш актуальними стають завдання щодо вишукування альтернативних джерел енергії. По-третє, безвідходність процесів у природному середовищі і велика кількість відходів людського виробництва. Природні процеси здійснюються по замкнутому циклу.

“Підраховано, що для життєдіяльності людини необхідно на рік витрачати не менше 20 т природних ресурсів. З них лише 5-10% йдуть на продукцію, а 90-95% надходять у відходи”

Відходи людського виробництва забруднюють навколишнє середовище шкідливими, невластивими для неї речовинами. Це веде до передчасного виснаження і, в кінцевому рахунку, до руйнування природних систем.

До суб’єктивних причин забруднення відносяться:

    По-перше, недоліки організаційно-правової та економічної діяльності держави з охорони навколишнього середовища. По-друге, дефекти екологічного виховання та освіти. Людина народилась і виросла на споживацькій психології по відношенню до природи. Вона завжди розглядала природу як джерело свого існування, як ресурс, а не як об’єкт її охорони.

Це проявляється через екологічне невігластво (небажання вивчати закони взаємозв’язку людини і навколишнього середовища) і екологічний нігілізм (небажання керуватися цими законами), тобто зневага знанням і використанням екологічних закономірностей у спілкуванні людини і навколишнього середовища.

Головні водоспоживачі і водокористувачі є джерелами забруднення гідросфери. Промисловість, сільське господарство, комунально-побутове господарство, транспорт – все це впливає на стан водойм.

Виділяють кілька видів забруднення водойм:

    Хімічне; Біологічне; Фізичне.

Хімічне забруднення – це забруднення водойм нафтою і нафтопродуктами, металами та їх солями, поверхнево-активними речовинами, кислотами і лугами.

Біологічне забруднення – це забруднення вірусами, бактеріями, хвороботворними організмами, водоростями і т. д.

До фізичного забруднення відноситься теплове і радіоактивне, вміст у воді твердих частинок, піску, мулу, глини.

Основними факторами хімічного забруднення водойм і водотоків:

    Скидання стічних вод промисловості і комунально-побутового господарства; Надходження з суші використаних у сільському та лісовому господарстві речовин (добрив, пестицидів); Витік речовин при роботі транспорту і аваріях; Розробка корисних копалин на морському дні; Поховання шкідливих відходів у водоймах; Надходження забруднюючих речовин з атмосфери.

Найбільш інтенсивно забруднюють поверхневі води такі галузі промисловості, як металургія, хімічна, нафтопереробна, целюлозно-паперова. Розрізняють мінеральне та органічне забруднення стічних вод. При мінеральному забрудненні стічні води містять солі, кислоти, луги та інші мінеральні речовини. У промислових стоках міститься 40% мінеральних речовин і 60% речовин органічного походження. До речовин органічного походження відносяться рослинні волокна, тваринні і рослинні жири, залишки плодів і овочів, відходи целюлозно-паперової, шкіряної, харчової промисловості. Стічні води з цими речовинами – причина органічного забруднення водойм.

З галузей сільського господарства інтенсивно забруднює водойми рослинництво, завдяки застосуванню добрив і пестицидів. Близько чверті азотних добрив, третина калійних і 4% фосфорних добрив потрапляє у водойми. Якщо в незабруднених річках середній рівень вмісту нітратів становить 100 мг/л, то в Західній і Центральній Європі – 4500 мг/л, концентрація фосфору в річках цього регіону в 2,5 рази вище, ніж в незабруднених водоймах. Зростання концентрації біогенів призводить до евтрофікації водойм.

Евтрофікація – підвищення біологічної продуктивності водних об’єктів в результаті накопичення у воді біогенних елементів під дією антропогенних або природних факторів. Біогенні елементи – це хімічні елементи, необхідні для підтримки життя. Наприклад, повсюдно в Європі спостерігається евтрофікація поверхневих вод. Аналіз проб води показав, що в 8-28% проб відмічено підвищений вміст нітратів, що перевищує національні норми. У грунтових водах такі перевищення містять в 4-18% проб, у приватних колодязях – в 11% проб, в системах комунального водопостачання в 0-2,8% проб.

При евтрофікації збільшується кількість синьо-зелених водоростей, зменшується кількість О2 і зростає СО2 і СН4, відбувається вторинне забруднення водойм токсичними речовинами (які виділяють синьо-зелені водорості), збільшується розчинність карбонатів, що викликає загибель коралів і інших скелетних форм бентосу. В результаті евтрофікації водойм відбувається зміна видового складу риб в наступній послідовності: лососеві – сигові – корюшкові – окуневі – коропові. При цьому більш цінні риби замінюються менш цінними.

На екологічний стан водойм впливає тваринництво. Свинарський комплекс на 100 тисяч голів може забруднювати річку так само, як місто з півмільйонним населенням. Гній і гнойові стоки, потрапляючи в поверхневі і грунтові води, викликають:

    Забруднення води патогенними та іншими мікроорганізмами, яйцями гельмінтів; Насичення води органічними речовинами; Насичення води азотистими і іншими речовинами (нітратами, нітритами, фосфором); Обсіменіння риб та інших водних тварин мікроорганізмами.

Стічні води тваринницьких комплексів містять багато бактерій кишкової групи, які живуть тривалий час: сальмонели – 2,5 року, мікроорганізми туберкульозу – 475 днів і ін.

Джерелом забруднення водойм є газопилові викиди забруднюючих речовин в атмосферу. У розвинених промислових країнах з атмосферними опадами в грунт, у поверхневі і грунтові води надходить щорічно 3-20 кг / га нітратів. Щільність випадання амонійного азоту на європейській території Росії оцінюється в середньому 0,3 т/км2, сірки від 0,25 до 2 т/км2.

Одним з видів забруднень водойм є теплове. Цей вид забруднення пов’язаний зі збором у водойми нагрітих вод, що використовуються в промисловості. Наприклад, на майданчику Кольської атомної станції, розташованої за Полярним колом, через 7 років після початку експлуатації температура підземних вод підвищилася з 6°С до 19°С поблизу головного корпусу. За існуючими санітарними нормами температура водойми не повинна підвищуватися більш ніж на 3°С влітку і 5°С взимку, а теплове навантаження на водойму не повинне перевищувати 12-17 кДж/м3.

Теплове забруднення водойм впливає на стан біоти. Збільшення температури води призводить до порушення умов нересту риб, підвищенню їх зараженості теплолюбними видами паразитів і т. д. Інтенсивність впливу теплового забруднення залежить від температури нагрівання води. Для літнього періоду встановлена характерна послідовність дії підвищених температур води на біоценоз озер і штучних водойм:

    При температурі до 26°С не спостерігається шкідливого впливу; В межах температури 26-30°С настає стан пригнічення життєдіяльності риб; При температурі понад 30°С спостерігається шкідливий вплив на біоценоз; При температурі 34-36°С створюються летальні умови для риб.

Наслідки забруднення гідросфери різноманітні, відбуваються зміни:

    Фізичних властивостей води (прозорості та забарвлення, поява запахів і присмаків); Хімічних властивостей (накопичення забруднюючих речовин; утворення плаваючих забруднень на поверхні водойм, зважених у товщі водойм і відкладення на дні); Газового складу (зменшення кількості розчиненого О2, збільшення кількості СО2, СН4). Зменшення О2 відбувається за рахунок окислення їм органічних речовин; Зміна стану біоти: евтрофікація водойм, накопичення хімічних токсикантів в біоті і мутагенну її зміна; зниження біологічної продуктивності водойм; поява нових бактерій (в т. ч. хвороботворних); порушення структури харчових ланцюгів.

Забруднюючі речовини підрозділяються на чотири класи в залежності від показника токсичності (в даному випадку від локальної концентрації – ЛК):

    Надзвичайно небезпечні (ЛК < 0,5 мг/л); Високонебезпечні (ЛК < 5 мг/л); – помірно небезпечні (ЛК < 50 мг/л); Малонебезпечні (ЛК > 50 мг/л).

Забруднюючі довкілля речовини підрозділяються також за їх агрегатним станом на чотири класи: тВерді рідкі, газоподібні та змішані.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Причини, джерела та наслідки забруднення води