Екологічні проблеми Азовського моря – доповідь
Поява відчутних екологічних проблем в Азовському морі, знаменується початком 1940-х років. Відбулась зміна гідрологічного режиму. Це сталося завдяки відбору вступників річкових вод, які потім використовувалися для зрошення полів. Знайома проблема, чи не так? Третя частина від річного припливу водних ресурсів просто вилучалася, позбавляючи море свого звичного гідрологічного сталості. Річка Кубань зіткнулася з проблемою виснаження вод. Ситуація була схожа на долю Сирдар’ї та Амудар’ї. У посушливі періоди до Азова мало, що доходило.
Каспійське і Аральське відрізняються тим, що вони закриті водойми. Керченську протоку з’єднує Чорне і Азовське море. Цей своєрідний канал не здатний пропускати велику кількість води, тому дані об’єкти відрізняються один від одного за багатьма хімічними та іншими показниками. Основна частина гідростока доводиться на річки Кубань і Дон. Вони забезпечують його необхідними мінеральними і органічними компонентами. За площею, Азовське море порівняно невелике, приблизно 37,6 тисяч квадратних кілометрів. Воно характеризується прекрасної прогреваемость, чому сприяє його невелика глибина (найбільша глибина, всього лише 14 метрів).
Азовське вважається одним з лідерів по продуктивності рибних ресурсів. Тут водиться значна частина промислових видів риб: сом, судак, оселедець, лящ, кефаль, а так само бички і деякі представники осетрових. На всі ці види риб, та й на інші теж, ведеться полювання. Браконьєри – це екологічна проблема, яка перетворюється в глобальну, за рахунок технічного прогресу і неадекватного (а інакше це не назвеш) поведінки людини. Людини в лапках. Цим людям абсолютно плювати, доісторична це риба або на межі зникнення. Мабуть особливості їх менталітету, не дозволяють їм не переступати рамки розумного. Безсумнівно, браконьєри – це біда 21 століття.
Завдяки будівництву, на річці Дон, великого водосховища, істотно зменшився стік прісних вод в море, а так же зменшилося надходження в нього мінеральних речовин і органіки. Крім того, це спричинило зміну солоності. Уроком того, чого не можна допускати, може служити проблема Аральського водойми. З цим внутрішнім водоймищем сталася справжня екологічна катастрофа, яку ніяк не можна повторювати.
Раніше, до порушення гідрорежиму, з Азова в Чорне море, надходило 66-67 кубічних кілометрів води, а з Чорного назад приблизно 41 кубічний кілометр води в рік. З цієї причини, солоність Чорного моря була вище (18% і 11% відповідно). На початку 1980-х років, солоність Азовського становила вже 13% в його центральній частині і 15-16% поблизу Керченської протоки. До теперішнього часу, ця перевага, практично непомітний. Це створило серйозну екологічну проблему для гідробіонтів, значно ускладнило їх адаптацію. Рибопродуктивність знизилася в кілька разів, особливо сильно ця екологічна проблема торкнулася осетрове стадо.
Та ж доля спіткала і мікрозоопланктон. Чого не можна сказати про медуз, їх кількість навпаки зросла. Здатність самоочищення в Азовському морі поступово знижується. Якщо не вживати заходів по відновленню гідрорежиму цієї водойми, то він просто може перетворитися в болото. Один з проектів по поліпшенню екологічної обстановки в Азовському морі на увазі спорудження дамби, що перекриває Керченську протоку. У багатьох вчених виникли сумніви з приводу цього проекту, і це не дивно, так як навряд чи це не призведе до ускладнень і непередбачених наслідків. До того ж, надходження річкових вод в Азовське море, що не відновиться в оптимальному режимі. Можливо вирішення проблеми в пошуку альтернативи забору вод з Дону і Кубані, але чи вигідно це з економічної точки зору, а не з екологічної, це вже інше питання.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)