Чому дитина не хоче вчитися
За статистикою багато дітей у віці шести – семи років вже готові перейти від етапу гри до етапу навчання. Але досить часто разом з походом до школи у дітей виникає стан, який багато батьків називають лінню.
Звинувачують батьки школу, дітей і, в дуже рідкісних випадках, себе.
Відповідь на питання чому ж діти стають ледачими якраз і криється в різних етапах їх розвитку. Батькам здається смішно, якщо їх шестирічна дитина, прийшовши додому зі школи, заявляє, що йому там не сподобалося і він туди ходити не буде.
Однак психологи впевнені, що це досить-таки серйозна проблема насамперед для батьків.
Вона викликана відсутністю мотивації дитини до навчання. Якщо і до восьми років дитина ще не готовий піти в школу, то їм обов’язково повинен зайнятися психолог, який, шляхом гри підведе його до більш серйозних етапам навчання.
Звідси ми бачимо, що все дуже просто, однак на ділі все виглядає зовсім не так, адже сьогодні все більше і більше школярів прогулюють навчання, вважаючи її для себе не тільки нецікавою, але і непотрібною.
Справа в тому, що в небажанні вчитися дитини винні батьки!
Однією з причин небажання вчитися є, як це не дивно звучить, поведінка батьків. Адже всім відомо, що дитина змалку починає наслідувати батьків. До того ж дуже важливо ставлення батьків до навчання.
Якщо дитина чує від них фрази “а ну її, цю школу “, ” мучитися скоро підеш ” і т. п., то навряд чи він зацікавиться тим, що не подобається навіть його батькам, яким його “аби прилаштувати”.
А тому дитини важливо не тільки формально готувати до школи, а й виховувати до неї, розвивати мотивацію від простих завдань до більш складних.
Іншими причинами можна назвати недолік в нових відчуттях, занадто велика опіка батьків, хороша забезпеченість дитину всім необхідним раніше, ніж він цього захоче. Такі діти ростуть апатичними, неініціативною, пасивними.
Причому важливо формувати у дитини мотивацію саме до шкільного віку, оскільки пізніше у нього може бути сумнів у вашому авторитеті, він може замкнутися, формуючись як особистість, зацікавитися негативними речами. Але якщо батьки зуміють вчасно сфокусувати його увагу на вподобаному йому справі, то до моменту, коли їх опіка буде вже ослаблена, він виявиться в колі людей з такими ж інтересами і орієнтуватиметься на їхню думку.
Ще дуже важливо для дитини заохочення у навчанні. Іноді буває так, що роздратування батька під час підготовки до школи психологічно діє на дитину сильніше, ніж інша мотивація. Інтерес до школи буде втрачений, а боязнь і відраза до школи буде щеплено. Але що ж робити, якщо цей момент упущений і дитина йде в школу завідомо впевнений і сумний, що йому там доведеться мучитися 10 років? У цьому випадку дуже багато залежить від вчителів.
Учитель повинен привернути увагу учнів і змотивувати їх до навчання. Для цього насамперед необхідно відрегулювати дисципліну, що можна зробити шляхом або сильної волі вчителя, виступаючи в позиції Суб’єкт – Об’єкт, або зацікавивши учнів.
У другому випадку складніше, але ефективніше для дитини. Якщо це діти молодших класів, то для них більше підійде навчання з елементами ігрової діяльності, різнокольорові дидактичні матеріали, постійні заохочення і виділення активних дітей з групи. Враховуючи те, що увага дитини концентрується на початку і наприкінці уроку, вчитель повинен правильно розпланувати урок, створити передумови активної роботи учнів.
Якщо це учні старших класів, то мотивацією в цьому випадку буде правильно підготовлений урок з систематизованими знаннями, розведеними цікавими подробицями або включенням учнів у обговорення. Як правило, семінари дають більше знань, ніж лекції. З іншого боку, якщо в школі лекції та семінари суміщені, то в університетах цей спосіб допомагає змотивувати студентів до самоосвіти та отримання знань.
Тут ми підійшли до істотного питання про самоосвіту дитини, який досить важливий. Батьки по – різному намагаються змусити свою дитину вчитися, читати книжки, робити уроки.
Психологи стверджують, що метод виховання дитини ременем є самим неприйнятним в даному випадку.
Є різні способи іншої мотивації, наприклад, ” зробив – вільний”. До такої форми вдаються навіть дорослі. Якщо брати більш конкретно, то вчитель може змотивувати учнів цікавою екскурсією, творчими роботами, де дитина зможе проявити себе і свої здібності.
І головне, не йти на поводу у міфу, що батьки повинні робити з дитиною уроки та інші його справи. Діти, з якими до кінця школи батьки роблять уроки, виростають безинициативность, слабохарактерними, пасивними, неможливими до самостійного життя.
Так що краще гарненько подумати, перш ніж сідати з дитиною за уроки.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)