“Зимовий пейзаж” – твір

Якщо задуматися над тим, за що можна любити зиму, то відповідь буде однозначною – за красу. Запорошені снігом вулиці та будинки, розписані морозом вікна, сліпучі сонячні промені, що відбиваються в білому покриві…

Я живу у великому місті і спостерігаю, в основному, саме міські пейзажі. Вони дуже навіть хороші, адже зима дійсно змінює звичні вулиці і похмурі багатоповерхівки. Але мені пощастило більше, ніж іншим, недалеко від мого будинку розташований сосновий бір. Ось де ця прекрасна пора розгортається у всій своїй красі.

В бору зима справляє яскраве враження. Височенні сосни, вкриті пухким білим снігом, велично стоять у напівдрімоті. Крізь їх пухнасті гілки добре видно блакитне небо і золотисті сонячні промені. Небо неосяжно глибоке, лише зрідка трапляються білі хмари, схожі на зефір. Тут відчувається абсолютний спокій, краса цього місця велична і спокійна. Щоки злегка покусує мороз. Між глибокими заметами протоптані стежки, по яких іноді гуляють живуть по сусідству люди. А поруч з стежками снігу, здається, по пояс, він щільно покриває землю, і подекуди під цим ковдрою вгадуються обриси великих каменів, маленьких кущів та повалених дерев.

Кожна гілка тримає по клаптику білого снігу, ніби дорисованного чиєюсь пензлем, а прозоре повітря має легкий блакитний відтінок. Якщо подивитися трохи вправо, можна побачити алею білок. Ця алея названа так місцевими тому, що там багато годівниць і білки з усього бору приходять туди обідати. Ось і зараз дві руді красуні влаштували веселу метушню навколо соснового стовбура. Може здатися, що вони сперечаються за горіх, але це не так, їжі тут вистачить на всіх, вони просто грають.

Такий зимовий пейзаж немов запрошує на прогулянку, треба тільки вийти з дому, не злякавшись морозу. Відмінною ідеєю буде взяти з собою фотоапарат, щоб зберегти цю неймовірну красу назавжди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Зимовий пейзаж” – твір