Твір “Зимовий ранок”

Зимовий ранок незвичайно красиво, особливо якщо світить сонце. Іній вкриває дерева і кущі, надаючи їм сизий відтінок, і вони стоять нерухомо, немов зачаровані. Коли сонячне світло потрапляє на це убрання, воно починає мерехтіти. Яскраве, хоч і холодне зимове сонце надає казковості пейзажу.

Взимку світлішає пізніше, ніж влітку, і тому, коли прокидаєшся на перший урок, за вікном ще темно. Поки збираєшся, небо поступово світлішає, а коли виходиш, вже зовсім світло. Мороз щипає за щоки, а під ногами рипить сніг. Іноді по дорозі в школу трапляються “скользанки” – невеликі ділянки розкатаного льоду. І ти, розганяючись, проїжджаєш на ногах пару метрів. Мало хто може утриматися і пройти повз. Малюків везуть в дитячий сад на санках, а вони сидять, тепло закутані, з купи одягу виглядає тільки маленький ніс.

Життя в місті прокидається. У двори виходять господарі машин і починають змітати з них сніг і зчищати з вікон полій. Двірники розчищають доріжки і посипає їх піском або сіллю. Дворових котів не видно, вони де-небудь гріються. А голуби сидять на проводах, на снігу їм незатишно. На деяких деревах і підвіконнях висять годівниці з хлібом і зерном. Птахи прилітають туди поживитися і влаштовують веселу метушню.

Забарвлюючи ранкове небо, сонце віддає перевагу холодні тони, жовтого кольору серед них не зустрінеш, в основному – білий, блакитний, ліловий. В цьому є своя принадність. Повітря холодний і свіжий, їм хочеться дихати глибше, але боязно – можна захворіти. Якщо піднімається вітер, він змітає верхній шар снігу з дерев і будинків, і тоді в повітрі з’являється сріблясту димку.

Ранок взимку триває недовго. На зміну йому приходить короткий день, і вже в п’ять годин знову темніє, на небі запалюються зірки, і знову треба чекати наступного ранку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Твір “Зимовий ранок”