Ватиканські палаци
Ватиканські палаци утворюють один з найпрекрасніших монументальних архітектурних комплексів світу. Їх будівництво почалося в XIV столітті з метою створення папської резиденції, гідної їх високого статусу. Первісна резиденція пап перебувала в Латерані, потім вона була переведена в Авіньйон. Григорій XI був першим папою, який влаштувався у Ватикані; його наступники продовжили розширення та благоустрій палацового комплексу. Так, при папі Олександрі V в 1410 році був побудований “коридор”, який з’єднав палац з замком Сант-Анджело.
Але найбільший внесок у будівництво і формування комплексу розкішних палаців був внесений татом Миколою V. Серцем комплексу є, ??без сумніву, квадратна будівля, навколишній Двір Паппагалло (папугу), над створенням якого працювали такі знамениті зодчі, як Леон Баттіста Альберті і Бернардо Росселліні. Капела Нікколіні, присвячена Св. Стефану і Св. Лоренцо, прикрашена фресками Фра Анжеліко.
Всесвітньо відома Сікстинська капела була створена в 1473-1480 роках при папі Сиксте IV. Її автором був архітектор Джованні де Дольчи, який для цієї мети використовував колишню палатінському капелу. Папа Інокентій VIII дав вказівку побудувати для себе невеликий палац – Палаццетто, на найвищій точці садів Бельведера. Палац отримав велику популярність завдяки картинам Андреа Мантенья, які були втрачені в процесі перепланування палацу, розпочатої архітектором Браманте, і пізніше при будівництві Музею Піо-Клементина в часи правління папи Пія VI.
Коли тато Олександр VI влаштувався в палаці Миколи V, були знову розпочато роботи з розширення папського двору, які завершилися зведенням вежі Борджіа, названої на ім’я роду, до якого належав тато. Але найбільш значні перетворення відбулися одночасно з великомасштабними містобудівними роботами, вжитими татом-меценатом Юлієм II, який доручив Браманте здійснення проекту по з’єднанню палаців Миколи V і Інокентія VII. В результаті цього проекту виник Двір Бельведера, перспективу якого закриває ніша Пірро Лігоріо (1560), яка замінила Екседра з двома драбинами, виконану Браманте.
Йому ж належить проект Лоджій Двору Сан Дамазо, які завершив і прикрасив фресками Рафаель. Завдяки цим перетворенням фасад папського палацу тепер виходить на площу Святого Петра. Також в часи правління папи Юлія II, між 1509-1512 роками, Мікеланджело виконав фрески зводу Сикстинської капели, а Рафаель в 1508 році приступив до розпису Станц (парадних кімнат), закінчивши цю роботу в 1524 році.
Після жорстокого розграбування Риму, яке в якійсь мірі призупинило здійснення грандіозного проекту Юлія II з реконструкції міста, роботи в Ватиканських палацах були відновлені при папі Павлові III, який доручив архітектору Антоніо да Сангалло Молодшому будівництво Капели Паолина, Залу Дукале і Залу Реджа. Мікеланджело, отримавши замовлення на розпис капели Паолина, продовжував працювати над фресками Сікстинської капели.
Розквіт бароко збігся з часом правління папи Сикста V і пов’язаний з архітектором Доменіко Фонтана, за проектом якого була побудована сучасна резиденція папи, а Бельведер “прорізаний” Поперечним двором (тепер місце Сікстинського залу Бібліотеки). В XVII столітті за папи Урбані VIII за проектом Берніні почалося будівництво знаменитої Сходи Реджа (Скала Реджа), а також Залів Паоліні в Бібліотеці та Архівах.
У наступному столітті були здійснені великі перетворення по створенню музеїв Ватикану. Так виникли Музей церковного мистецтва (Музео Сакро) і Музей світського мистецтва (Музео профан), суміжні з Бібліотекою; Музей Піо-Клементина, створений за проектом Мікеланджело Сімонетті і Джузеппе Кампорезі (1771-1793 гг.); Музей Кьярамонті, пов’язаний з ім’ям Антоніо Канови (1806-1810 гг.); нова будівля – Браччо Нуово, виконане за проектом Рафаеля Штерна при папі Пії VII.
В ХХ столітті, з ініціативи папи Пія XII, під Собором св. Петра були проведені археологічні дослідження, а при папі Івана XXIII розпочато будівництво нових залів для розміщення колекції Музею Латеранського палацу.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)