Валахія і Молдавія
Досить тривалий час у X-XI ст. молдавські та частина волоських земель перебували під владою київських князів. У 1116 сюди посилав своїх намісників київський князь Володимир Мономах. У XII в. ці землі входили до складу Галицького князівства. Завдяки тісним зв’язкам з Староруським державою на молдавських землях виникали торгово-ремісничі центри – міста Романов торг (Роман), Сочава (Сучава), Серет, Байя, Малий Галич (Галац), Берлад (Бирлад), Яськийторг (Ясси), – через які проходили торгові шляхи до Візантії та інші країни. В XI-XIII ст. міста виникали і розвивалися також у Валахії: Арджеш, Тирговіште, Кимпулунг і в Трансільванії: Клуж, Алба Юлія, Орадя Маре, Сібіу та ін.
Але розвиток цих земель ускладнювалося постійними набігами і захопленнями кочових племен – печенігів, половців, монголо-татар.
На початку XIV ст. ряд розрізнених воєводств на південь від Карпат до Дунаю об’єднався в одну державу зі столицею в Кимпулунга. Як повідомляє угорська хроніка, в 1324 г. Великий воєводою цієї держави був Басараб I, а сама держава стала називатися Цара Роминяска, т. Е. Румунська країна. Інша назва цього князівства, поширене в історичній літературі, – Валахія. Тільки за допомогою Болгарії та Сербії, зв’язки з якими посилилися при сині Басараба I Миколу-Олександрі (1352-1364 рр.), Царя Роминяске вдалося протистояти угорським феодалам і особливо католицької церкви. Населення сповідувала православ’я, прийняте одночасно з східними слов’янами в 989 р
Молдавські землі до середини XIV ст. залишалися під владою Золотої Орди. Потім вони на короткий час потрапили в залежність від Угорського королівства. Однак прагнення угорських феодалів повністю підпорядкувати собі молдавські землі зустріло одностайне опір населення.
У 1359 повсталі під керівництвом боярина Богдана вигнали з Байї угорського воєводу Балка і проголосили незалежність Молдавії. Однак повну самостійність Молдавії зберегти не вдалося. Син Богдана Лацко (1365-1373 рр.) Змушений був стати васалом польського короля, прийняти католицтво і заснувати в новій столиці Молдавії – Сереті католицьке єпископство. Католицизм не пустив глибокого коріння на молдавській землі, так як основна маса народу, в тому числі і багато бояр, дотримувалися православ’я і виступали проти угорських і польських феодалів. У цьому їх підтримувала Цара Роминяска, зв’язки з якої стали особливо міцними в кінці XIV ст. при волоського господаря Мірчі Старому (1386-1418 рр.).
У XIV-XV ст. на землях Волощини і Молдавії зміцнилася зовнішня торгівля (з Польщею, Німеччиною, Візантією). Міжнародне значення отримав так званий Молдавський торговельний шлях із Кракова через Львів і Сучаву до узбережжя Чорного моря, по якому йшла транзитна торгівля східними товарами. Доходи від ремесла і торгівлі давали молдавським і волоського господаря значні додаткові ресурси, що сприяло зміцненню центральної влади.
Протягом XIV і XV ст. у Валахії і Молдавії був реорганізований державний апарат, посилена князівська армія, побудовані нові міста і фортеці. На чолі кожного з князівств стояв господарь, влада якого формально нічим не обмежувалася. Проте насправді у своїй внутрішній і зовнішній політиці валашские і молдавські господарі змушені були рахуватися з волею бояр. В руках найбільших феодалів – “великих бояр” – знаходилися вищі урядові органи і посади. Їм підпорядковувалися “малі бояри”, що відали місцевим управлінням. Не отримуючи винагороди за службу, всі ці посадові особи жили за рахунок населення.
Валахія й Молдавія змушені були існувати в оточенні численних ворогів. Розгромивши в 1389 р на Косовому полі сербські війська, турки вийшли на лівий берег Дунаю і рушили на північ. Однак війська волоського господаря Мірчі, який уклав з угорським королем Жігмондом Люксембургом договір, здобули в 1394 серйозну перемогу над турками в битві при Ровіне. І хоча незабаром під тиском переважаючих турецьких сил, на короткий час зайняли Цару Роминяску, Мірче все ж довелося стати васалом турецького султана, боротьба проти турків не припинилася.
У 1444 р валашские війська брали участь у битві під Варною на стороні трансільванського воєводи Яноша Хуньяді. Пізніше при господаре Влада Цепеша (1456-1462 рр.) Валашские війська завдали туркам ряд поразок.
У більш складних умовах розгорталася боротьба молдавського князівства за свою незалежність. Крім турків, Молдові погрожували угорський король із заходу, польська – з півночі. Положення ускладнювалося ще й тим, що після смерті Олександра Доброго (1400-1432 рр.), Укрепившего князівську владу, в Молдавії довгий час йшла боротьба за престол між різними боярськими угрупованнями. Вона припинилася тільки тоді, коли Стефан III (1457-1504 рр.), Спираючись на служилої дворянство, міське населення і вільних селян, зломив опір “великих бояр” і домігся майже необмеженої влади в молдавському князівстві.
Будучи майстерним дипломатом, Стефан III укладав союзи то з одним, то з іншим своїм супротивником і досяг значних дипломатичних і військових успіхів. Уклавши союз з Польщею, він в 1467 розгромив у Байї вторгшуюся в Молдавію армію угорського короля Матьяша Хуньяді (Корвіна) і змусив його укласти мир. Це дало йому можливість зосередити сили проти турків, які в 1474 р вторглися в молдавські землі. У 1475 р 120-тисячна турецька армія Мехмеда II, втричі перевершувала армію Стефана III, зазнала поразки в битві у Васлуя. І хоча незабаром турки взяли реванш у битві при Валя Алба, в тому ж році молдавське військо, яке складалося в основному із кріпаків, знову завдало ряд поразок армії турецького султана. Сили, однак, були нерівними.
Численні турецькі набіги, захоплення турками 1484 р південних фортець – Кілії і Бєлгорода – послабили Молдавське князівство. До того ж в 1489 польський король Казимир IV порушив раніше укладений договір про союз проти турків і став готуватися до нападу на Молдавію. Все це змусило Стефана III укласти з турками мир, за яким він зобов’язався виплачувати їм щорічно 4 тис. Дукатів. Одночасно він підтвердив свій союз з угорським королем. До цього ж часу належить зміцнення зв’язків Стефана III з Москвою. Всі ці кроки створили умови для відсічі загрожував Молдавії польським феодалам. У 1497 р польська армія під керівництвом Яна I Альбрехта була розбита в Козьмінські лісі (у нинішнього міста Чернівці). У 1499 році був створений новий мир між Молдавією і Польщею.
Таким чином, процеси централізації держав, що знаходилися безпосередньо поблизу турецької загрози, ускладнювалися можливим завоюванням.
Централізація і формування національних держав характеризували розвиток Європи в період XI-XV ст. Це – розквіт регіону в епоху середньовіччя. Наступна епоха, яку, можна віднести вже до раннього Нового часу в повній мірі дасть уявлення про кризові явища, що призвели Європу до утвердження індустріального суспільства, заснованого на принципах ринкових відносин, на принципах капіталізму.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)