Текстильні волокна, пряжа і тканини
Якщо взяти в руки лупу і уважно розглянути тканину, видно, як нитки переплетені між собою. У деяких тканин (марлі) це можна побачити і без лупи. Для виготовлення ниток використовують пряжу. Її отримують з волокон. Ще в давні часи людина вміла поєднувати окремі тонкі, короткі ворсинки в довгі нитки. Спочатку це були волокна дикорослих рослин – конопель і кропиви, потім – шерсть тварин, а потім – волокна культурних рослин – льону та бавовни.
Пам’ятаєте, в казці Пушкіна: “Три дівиці під вікном пряли пізно ввечері…” На чому ж вони пряли? Протягом багатьох сотень років люди виготовляли пряжу вручну: витягали пальцями з маси волокон тонку стрічку і скручували її. Потім пряжу стали отримувати за допомогою ручних веретен (рис. 31).
Пряжа – нитка, що складається з текстильних волокон, з’єднаних скручуванням. Її виготовляють на прядильної фабриці з очищених і розсортовані волокон. Процес утворення пряжі (безперервної нитки) з окремих коротких волокон називається прядінням. Він здійснюється на прядильних машинах. Працюють на цих машинах прядильниці. Вони перевіряють якість пряжі, ліквідує її обриви, виконують роботи з догляду за обладнанням. З пряжі виготовляють тканини, швейні нитки, нитки для вишивки, в’язання на спицях і гачком.
Процес виробництва тканини з пряжі називається ткацтвом. Раніше ткацтво вважалося виключно жіночим заняттям. Уміння ткати було обов’язковим. Не дарма основну частину приданого дівчини становили ткані вироби: одяг, постільні приналежності, рушники, скатертини. Мистецтво ткацтва передавалося від матері до дочки. Вже до 14-15 років дівчата володіли основними прийомами виготовлення тканини. У домашніх умовах тканину отримували на ткацькому верстаті – “кроснах” (рис. 33).
У наш час тканини виготовляють промисловим способом на ткацьких фабриках, обладнаних сучасними верстатами. Верстати обслуговують ткачі, які перевіряють якість ниток, ліквідують їх обриви, контролюють щільність тканини, стежать за роботою механізмів верстата. Тканина – текстильний матеріал, отриманий на ткацькому верстаті шляхом переплетення двох взаємно перпендикулярних систем ниток (рис. 34).
Систему ниток, що йдуть уздовж тканини, називають основою. Систему ниток, розташованих поперек тканини, – утком. Відповідно нитки називають основними, або основою, а йдуть поперек – утоковими, або утком. Переплетення ниток в тканині є одним з основних показників будови тканини. Нитки основи і качка послідовно перетинаються один з одним в певному порядку, утворюючи різні ткацькі переплетення.
Ткацьке переплетення – це взаємне переплетення ниток основи і качка. Існують різні види переплетень. Від виду переплетення залежать зовнішній вигляд тканини і її властивості. Найпростіше і найбільш поширене в ткацькому виробництві – полотняне переплетення (рис. 35). У ньому нитки перетинаються через одну: нитка качка проходить по черзі то над ниткою основи, то під нею. Таким чином, виходить однаковий ткацький малюнок з обох сторін тканини.
Уздовж тканини, по її краях, нитки основи розташовані частіше. Вони утворюють більш щільне переплетення ниток основи і качка. Це кромка, завдяки якій тканина не обсипається. Кромка – поздовжня вузька смуга по краю тканини, що утворюється при ткацтві. Відстань від кромки до кромки називають шириною тканини (рис. 36).
Полотняне переплетення застосовують для вироблення бавовняних і лляних тканин. Воно надає тканині найбільшу міцність. Як правило, тканини полотняного переплетення мають незначну товщину, гладку поверхню, на зрізах мало обсипаються. У нашій республіці їх виробляють на Оршанском льонокомбінаті і Барановицькому виробничому бавовняному об’єднанні.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)