Образ Русі в поезії Блока
Тема Батьківщини – одна з вічних тем у поезії – знаходить у творчості А. Блоку особливого звучання. Адже йому довелося жити в переломну епоху, в дивовижний час, коли вирішувалася доля Росії, коли країна відчувала одне потрясіння за іншим. Як російський поет, Блок не міг не думати про свою країну, не міг не спробувати відобразити у віршах її мінливий образ. Зі щемом у душі поет писав: “Русь моя, життя моє, разом ль нам маятися?” І своїми трепетними віршами про Батьківщину давав відповідь на це питання.
Звертаючись до К. С. Станіславським, Блок писав 9 грудня 1906: “Варто переді мною моя тема, тема Росії… Цій темі я свідомо й безповоротно присвячую життя. Всі яскравіше усвідомлюю, що це найперший питання, самий життєвий, найреальніший. До нього я підходжу давно, з початку свого самостійного життя… “
У ранній поезії О. Блока тема Росії ще не була провідною, хоча поет не раз звертався до росіян пейзажам і фольклорним образам. В одному з віршів виникає така поетична картина:
Усі дерева стоять як в сияньи.
Вночі холодом віє із землі;
Вранці біла церква вдалині
І близька, і зрозуміла обрис.
Значно частіше до теми Батьківщини Блок починає звертатися в другий період творчості. Після першої російської революції патріотичне почуття поета загострилося. У 1906 році Блок пише вірш, який він уже цілком пов’язує з Росією. Характерно, що воно і називається її древнім ім’ям – “Русь”. Правда, поет зображує тут казкову, заповідну країну – з чаклунами, ведунами, гадателями епохи сивої давнини. Блок вводить в свій вірш народна творчість і селянські повір’я. А це ж теж надбання Батьківщини. Вітчизна постає в цих віршах “дрімучої”, “чаклунський”, “спочивати в таємниці”. Це її стан здається поетові прекрасним:
Ти і уві сні надзвичайна.
Твоєї одягу не торкнуся.
Дрімаю – і за дрімотою таємниця,
І в таємниці – ти ляжеш, Русь.
Але за цією казковою красою Блок прозріває і сумні картини: селянське “утле житло”, “вихор в голих прутах”, злидні. Поки ці соціальні мотиви звучать боязко. Але незабаром, у 1908 році, вони отримують свій розвиток і знаходять втілення у вірші “Росія”:
Росія, злиденна Росія,
Мені хати сірі твої,
Твої мені пісні вітрові, –
Як сльози перші любові!
Блок повертається тут до лермонтовской традиції. Неважко вловити в початкових рядках твору перекличку з класичною “Батьківщиною” попередника. Вірш увійшло в блоковский цикл “Батьківщина”, один з найважливіших в третій книзі його лірики.
Патріотична тема в цьому розділі зазвучала голосно і виразно. Як показує назва, тема Батьківщини є тепер для поета головною, визначальною. Цикл розпочато євангельським мотивом: свою Вітчизну поет осіняє іменем Христа. Вірш “У густій траві пропадеш з головою…” розвиває фольклорні образи попередніх творів і налаштовує читача на сприйняття “пісень далеких сіл” і звуків ямщіцкіх дзвіночка. Образ коханої стає зрощений із зовнішністю Батьківщини, а сам герой сповнений жадоби подвигу; він “проситься в бій”, бо бачить, як над країною його “хмари вдалині встають”. Ця лірична п’єса прекрасно передує наступні вірші циклу “Батьківщина”. Любов до Батьківщини у Блоку – переживання глибоко інтимне. Тому, звертаючись до своєї країни, поет говорить про серцевої і душевного болю при вигляді “низьких жебраків сіл” і, в порушення прийнятого звичаю зв’язувати образ рідної землі з матір’ю, зіставляє його з виглядом дружини.
Гармонійним поєднанням загального та приватного в циклі пояснюється той факт, що в розділ виявилося включеним вірш “На залізниці”. Буденна драма молодої і красивої дівчини в “кольоровому хустці, на коси кинутому”, повз яку проноситься поїзд, цей символ жорстокого байдужості і вислизає щастя, перегукується з некрасовским “Що ти жадібно дивишся на дорогу…” і одночасно зі сценою з толстовського “Воскресіння” . Участь дівчини стає сумною сторінкою історії країни, трагедією тисяч молодих життів (“Так мчала юність марна…”), долею самої Росії.
Найважливішими в розглянутому циклі стали вірші Блоку, що склали особливий підцикл “На полі Куликовому”. Написані задовго до першої світової війни (1908), вони виконані трагічного передбачення. Сама Куликовська битва розглядається поетом в ряду символічних подій російської історії. Блок сміливо зіставляє минуле, сьогодення і майбутнє рідної землі. Основою могутності Росії, її повсякчасної стійкості і сили є, на переконання поета, неуспокоенность, рух, порив вперед (“І вічний бій! Спокій нам тільки сниться…”). Ось чому у віршах виникає яскравий, динамічний образ “степової кобилиці”, знову нагадуючи про гоголівському образі птаха, що летить-трійки.
Вірші циклу “Батьківщина”, що відображають події почалася світової війни, також виконані високого сенсу. У них чується передвістя прийдешньої трагічної долі Росії (“Петроградське небо каламутилося дощем…”). Себе і своїх сучасників поет називає “дітьми страшних років Росії”, які донесуть до нащадків свій кошмарний досвід “спопеляючих” років. Поет ясно бачить убогість і бідність сіл, охоплених пожежею заколотів і воєн, складне, часом парадоксальне поєднання європейського початку і азіатчини, “заплакану” красу рідної землі. І все виразніше звучить його ніжне визнання Батьківщині:
Так, і такий, моя Росія,
Ти всіх країв дорожче мені.
На закінчення можна додати один яскравий і, загалом, що пояснює все штрих: коли на одному з поетичних вечорів хтось із слухачів попросив Блока, вже закінчив виступ, прочитати вірші про Росії, поет відповів: “Це все про Росію”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)