Мальборк
Мальборк – найбільша на території Європи фортеця (її площа сягає 21 га), яка до того ж довгі роки була центром Тевтонського ордену. У XIV-XV ст. саме сюди з’їжджалися лицарі багатьох країн Європи для участі в бенкетах і турнірах.
Уява відвідувачів фортеці і навіть архітекторів вражає, що настільки величезний замок побудований із цегли, деякі навіть жартівливо називають його, як повелося ще в Середньовіччі, “найбільшою горою цегли на північ від Альп”. Це ще одне з чудес старої Європи.
Будівництво цього непереможного зміцнення на березі річки Ногат неподалік від Балтійського моря почалося ще в XIII в. Саме тоді у фортецю був переведений штаб Тевтонського ордену. Місцезнаходження замку було визнано настільки вдалим, що вже в першому десятилітті XIV ст. Мальборк стає столицею тевтонів. Природно, це вимагало проведення реконструкції замку, будівництва нових будівель на його території.
Тевтонський орден був утворений ще в XII в. в Палестині як братство для догляду за пораненими під час Хрестових походів воїнами. Проте з плином часу основні цілі та інтереси лицарів стали зовсім іншими. Цей могутній орден, у складі якого могли бути тільки особи німецького походження, почав завойовувати все нові і нові території, будувати фортеці, які не під силу було захопити нікому. Орден очолював Великий Магістр (або Гросмейстер), що обирався довічно.
Поступово Мальборк перетворився на місто-фортеця, в якому в єдину оборонну систему з’єднані цілих три замки: Високий, або Верхній, замок, на території якого знаходяться капела Діви Марії і каплиця Святої Анни (у ній ховали Великих магістрів), Середній замок з гостьовими приміщеннями, трапезної, лазаретом і палац Великих магістрів ордену. Нижній замок був призначений в основному для господарських цілей, так як на його території розташовуються збройові склади, зерносховище і пивоварня.
Зараз фортеця перетворена на музей. Середньовічна велична архітектура, зброя, лицарські лати допомагають перенестися в далеку епоху Хрестових походів.
У стіні одного з покоїв Великих магістрів вмуровано гарматне ядро. За легендою, під час польсько-литовської навали воно влетіло в зал, будучи націленим на єдину колону, підтримуючу купол залу. Лицарям загрожувала неминуча загибель… Тільки диво – невелике викривлення траєкторії польоту ядра – врятувало їх.
У фортеці є найдосконаліша середньовічна система опалення. Від величезних печей, що знаходяться в підвалах, прокладені димарі під підлогою і над стелями, а також у стінах. За ним тепло розподілялося по всій величезній фортеці. Вважається, що європейці саме тут перший раз випробували таку опалювальну систему.
Близькість фортеці до Балтійського моря відчувається при відвідуванні музейних залів, в яких розміщена чудова колекція бурштину.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)