Чим відрізняється дієприкметник від дієприслівника
Причастя і дієслово є особливими формами дієслова, які володіють різними граматичними ознаками і виконують різні мовні функції. Розуміння відмінностей цих дієслівних форм дозволяє правильно використовувати їх у синтаксичних конструкціях і точно виражати думку в усній і письмовій мові.
Дієприслівник – незмінна форма дієслова, яка позначає додаткову дію або стан і за змістом пов’язана з основним дієсловом:
Посміхаючись, дівчина запросила гостей в будинок. (запросила що роблячи? – посміхаючись)
Собака, заричавши, висунулася з буди. (висунулася що зробивши? – заричавши)
Ознаки дієслова в дієприслівнику – вид, перехідність і зворотність.
Дієприслівники доконаного виду відповідають на питання що роблячи?
Піклуючись
Мріючи
Роздумуючи
Дієприслівники недоконаного виду відповідають на питання що зробивши?
Підкотивши
Забувши
Злякавшись
Дієприслівники зберігають перехідність дієслів, від яких утворені:
Читати книгу – читаючи книгу (переходн.);
Моросіть – мрячить (непереходн.).
У пропозиції деепричастия виступають як обставини.
Причастя – це форма дієслова, що позначає ознаку предмета, явища або стану по дії:
Прочитана книга – книга, яку прочитали;
Розігралася буря – буря, яка розігралася;
Насторожуюча тиша – тиша, яка насторожує;
Досліджуване властивість – властивість, яка вивчають.
У причасті поєднуються граматичні ознаки дієслова і прикметника.
Як дієслівна форма, воно має категоріями часу, виду, перехідності дії.
Дієприкметники теперішнього часу утворюються від непохідною або похідної основи інфінітива за допомогою суфіксів-ущ-(-ющ-); – ащ-(-ящ-); – ем-,-ом-:
Зростати – зростаючий
Колоти – колючий
Любити – люблячий
Вживати – вживається
Причастя минулого часу позначають ознака завершеного дії. Вони утворюються від основи дієслів минулого часу за допомогою суфіксів-Енн-,-анн-(-Янн-),-ВШ-,-ш-,-т-:
Купив – куплений
Випробував – випробуваний
Заснув – заснув
Змолов – змелений
Майбутнього часу причастя не мають.
За смисловим змістом і характером вираженого ознаки причастя можуть бути дійсними або пасивні.
Дійсні причастя позначають ознаку дії, виробленого самим об’єктом мовлення:
Скрипучі віз (віз скрипить);
Випав сніг (сніг випав);
Зарум’яниться зоря (зоря зарум’янилася).
Пасивні дієприкметники позначають ознаку дії, спрямованого на об’єкт промови:
Заряджена рушниця (рушниця зарядили);
Вивчена тема (тему вивчили);
Піднята рука (руку підняли).
В українській мові виділяють порівняно невелику групу дієприкметників, які за значенням відповідають поворотним дієсловам:
Зворотні дієслова поворотні причастя
Вмиватися вмивалися
Сміятися сміється
Вважатися що вважається
Причастя, утворені від перехідних або неперехідних дієслів, зберігають ознака перехідності:
Перехідний дієслово перехідний причастя
Узагальнювати (що?) матеріал – узагальнений (подвергшийся узагальненню) матеріал;
Неперехідний дієслово неперехідне причастя
Світлішати – світліючого.
Досконалий або недосконалий вид причастя також збігається з видом дієслова, від якого воно утворене:
Що робити?
Писати – пише (недосконалий вид);
Що зробити?
Обписати – списаний (досконалий вид).
Причастя, як прикметники, можуть змінюватися за відмінками і числах. Причастя мають однакову з прикметниками систему закінчень, що змінюються при відмінюванні за загальними для цих частин мови правилам:
Зачароване скриню (ім. п.;. чоловік. р.; од. ч.);
Зачарованою дверима (Твор. п.; ж. р.; од. ч.);
Зачарованих скарбів (Нар. п.; мн. ч.).
У пропозиції причастя, як і прикметник, виступає в ролі узгодженого визначення.
Різниця між причастям і дієприслівником полягає в наступному:
Дієприслівник позначає додаткову дію і відноситься до дієслова. Причастя вказує на ознаку предмета за дією і відноситься до іменника або субстантівірованним частин мови.
Дієприслівники і причастя відповідають на різні питання.
Дієприслівник не змінюється. Причастя може змінюватися за типом прикметника.
Синтаксична роль деепричастия – обставина. Причастя виступає в ролі визначення.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)