Арістофан – “Птахи” (короткий зміст)
Наступна дійшла до нас комедія ставиться до 414 г. Це – “Птахи”, п’єса, яка вважається найкращим твором музи Арістофана. У той час Афіни досягли вищого ступеня могутності та процвітання. Удари, завдані місту десятирічної війною, що закінчилася в 421 р, були тепер уже забуті. Союз ворогів розпався, місто мало у своєму розпорядженні нові і значні грошові кошти, внаслідок піднесення розмірів союзницької данини; більша частина східного моря перебувала під владою афінян. Походом в Сицилію, вжитим в 415 р, афіняни сподівалися поширити своє панування і на західну частину Середземного моря; всі мріяли про підкорення Сицилії, про завоювання Карфагена; для народу, який відчув всю силу своєї влади, ніщо не здавалося нездійсненним.
В цей час, коли афіняни нерозважливо займалися побудовою найблиськучіших повітряних замків, з’явилася комедія “Птахи”, що представляє сама по собі також блиськучий, фантастичний повітряний замок, в якому відбилося суспільний настрій того часу. З дивною блиськом дотепності Арістофан висміює шалено горді задуми своїх співгромадян, зображуючи, як два афінянин, прожектер Пісфетер (Майстер переконувати) і Евелпід (Легковірний), виселили з “противних” Афін, будують собі, за допомогою птахів, захмарний місто на повітрі, Хмарно – Кукушко-Град (??????????????) і засновують там пташине царство. Внаслідок цього пряме сполучення між землею і небом припиняється, люди починають поклонятися тільки птахам і перестають приносити жертви олімпійським богам. Зголоднілі боги виявляються вимушеними вступити в переговори з птахами і їх представником, Пісфетером, і укладають з ними договір, в силу якого Зевс поступається Пісфетеру панування над світом. Комедія полягає урочистою ходою: Пісфетер, разом з відступлену йому Зевсом нареченою – Василь (Пануванням), у супроводі цілого рою птахів і з блиськавицею Зевса в руці, вступає, як цар птахів, у свій золотий палац. У цій комедії мистецтво Арістофана проявилося у всій своїй красі; але незважаючи на це, він отримав тільки другу нагороду.
Але зображуючи своїм співгромадянам фантастичне держава на повітрі, Арістофан нагадує їм про поганих сторонах дійсної їхнього життя. З нової держави на повітрі виключені всі ті люди, які своїми інтригами піднімали тоді смути в Афінах: донощики, віщуни, демагоги, які керували процесом про руйнування Герма, які пропонували з приводу цієї справи нові закони і різні поліцейські заходи. Політичні натяки прикриті алегорією і зроблені обережним тоном, тому що незадовго перед тим, за пропозицією Сіракосія, було заборонено зображати в комедіях політичні події. Туманність політичних натяків в цій п’єсі Арістофана так велика, що коментатори її побудували безліч разноречащіх пояснень. Але майже всі вони згодні в тому, що вона має політичну тенденцію, висміює різні безглуздості громадського та приватного життя, між іншим пристрасть до процесів, і повинна вважатися пародією на фантастичні надії, з якими афіняни почали війну в упевненості підкорити Сіракузи й оволодіти всією Сицилією. У “Птахів” Арістофана є глузування і над сучасними поетами, особливо над драматургами. З осміянням безглуздостей з’єднані серйозні поради афінянам повернутися до старих звичаїв.
“Птахи” укладають собою першу групу дійшли до нас комедій Арістофана. П’єси цього періоду, протягом якого поезія Арістофана досягла свого найвищого розвитку, мають, здебільшого, політичний характер. Більш ранні з них пройняті великими ідеями і відрізняються пристрасністю, різкістю і дратівливістю; в пізніших комедіях ця дратівливість мало-помалу пом’якшується і поступається місцем тихої веселості і добродушному гумору.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)