Арістофан – “Хмари” (короткий зміст)
У наступному, 423 році Арістофан виступив з новою комедією “Хмари”, спрямованою проти нового софістичного виховання та освіти. Він висміює в ній софістів, представником яких у нього є Сократ; він доводить, що софістика має згубний вплив на:
- Звичаї; Руйнує релігію; Моральність; Сімейне життя; Взагалі вселяє своїм учнями шкідливі поняття.
Нападаючи на софістів, він звеличує простоту і строгість старовинних звичаїв. У цій комедії Арістофан змішує Сократа з софістами і виставляє його згубником юнацтва. Ця помилка, що відбувалася від нерозуміння Сократа, поділялася в той час багатьма співгромадянами Арістофана.
План “Хмар” дуже простий. Старий Стрепсиад, заплутавшись у боргах, хоче позбутися обов’язку сплачувати їх. Софісти вчать людей тонкощам юриспруденції та ораторського мистецтва, які потрібні для цього; але сам Стрепсиад не знаходить себе здатним зрозуміти нову науку і посилає вчитися їй свого розбещеного сина Фідіппіда, який своїм марнотратством і ввів батька в борги (вважають, що в особі Фідіппіда Арістофан зобразив Алківіада).
Син дуже швидко і добре розуміє новомодну премудрість і вчиняє з батьком так, як тлумачить вчення, не визнаючи нічого святого.
Він б’є батька і доводить йому, що має право бити і його і маму.
Батько, в жаху від мудрості сина, підпалює ту майстерню, в якій учитель його сина, Сократ, гасаючи по повітрю, викладає свої безглузді вигадки.
Арістофан не хотів приймати до уваги різницю між діалектикою Сократа і софістикою. Сократ у нього є представником нової філософії софістів, хоча насправді був, як ми побачимо, самим рішучим противником її.
Втім, Арістофан висміює не так самого Сократа, з яким був особисто знайомий, скільки захоплення афінян новими ідеями; щоб зробити Сократа уособленням смішного мудреця, він переніс на нього риси, які помічав в інших філософів (головним чином в софістах).
Звичайно, комік впав у помилку, вибравши представником софістики і виставивши в карикатурному вигляді поважного громадянина, який незадовго перед тим в битві при Делії виявив патріотизм і мужність, але “Хмари” дають ряд дуже дотепних, істинно комічних положень і сцен.
Незважаючи на те, що “Хмари” були багаті окремими дотепними сценами, Арістофан отримав за них тільки третю нагороду.
Перша дісталася старому Кратин, друга – Аміпсію.
Рік тому у своїх “Вершниках”, Арістофан посміявся над старим Кратин, що любив випити, і сказав, що цей поет став тупий і що його ліра розсохлася. Подібні глузування над Кратин дозволяли собі й інші. Роздратований поет незадовго до своєї смерті написав п’єсу “Фляжка”, в якій ще раз виступив перед публікою у всій своїй силі.
У цій п’єсі Кратин сам підсміюється над своєю схильністю до випивки. “Комедія” є тут дружиною поета, яку в молодості він дуже любив; тепер же вона гірко скаржиться на свого чоловіка і дорікає його в тому, що він доглядає за іншою жінкою, за “фляжкою”.
“Комедія” вимагає розлучення, якщо чоловік її, не повернеться до своїх обов’язків. У серці поета знову пробуджується колишня любов до комедії, і він знову починає писати з такою силою, що погрожує “все затопити потоком своїх слів” –
“Про Аполлон! який потік слів виходить із уст його (поета)! Адже це справжня Іпокрена або річка Ілісс, яка пробивається серед скель: просто не знаю, як це і назвати! Адже якщо хто-небудь не заткне йому рота, то, клянусь Аполлоном, він у якусь годину затопить своєю поезією всю шановану публіку”.
Згодом Арістофан, поставивши на сцену свою комедію “Жаби” (405 р), вшанував давно вже померлого Кратина, як героя комічного мистецтва.
Арістофан, що знаходив в колишні роки такий утішний прийом, був засмучений неуспіхом своїх “Хмар” і був упевнений, що судді вчинили з ним несправедливо. У наступному році, в комедії “Оси”, він каже:
“Ви знаєте, що він (Арістофан) відвертає небезпеку і виганяє з батьківщини чудовиськ; а між тим у минулому році ви не звернули на нього уваги; він сіяв у ваші серця насіння нових знань, але насіння ці не зійшли, так як ви його, по суті, зовсім не зрозуміли. А між тим, я клянусь Діонісом, і знову клянусь, що ніхто і ніколи не чув кращої комедії, ніж та”.
Внаслідок цього Арістофан видав “Хмари” в тому вигляді, в якому вони були представлені. Згодом він взявся за переробку цієї комедії, щоб знову поставити її на сцену, але це йому не вдалось. У переробленому вигляді і дійшли до нас “Хмари”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)