Аларський двір
В 35 кілометрах від Аланії, недалеко від річки Алара (на першій східній рівнині) знаходиться караван-сарай Алара Хан, або аларских двір, – архітектурний ансамбль, створений в 1232 році за наказом сельджукского султана Аладдіна Кейкубат I (про що свідчить напис над порталом з численними хвалебними словами на адресу султана). Неподалік звідси, в двадцяти кілометрах, розташований Шаравсінскій караван-сарай, побудований в середині XIII століття сином султана Аладдіна Кейкубат I.
Побудований Алара Xан був для того, щоб захищати каравани, які проходили по Великому Шовковому Шляху. Ці каравани, що слідували із Алаіе до Коньї і Анталію в середні століття, зупинялися саме на цьому місці. Готелі подібного типу розташовувалися на відстані доби шляху один від одного і були “вузловими точками” в мережі перетинають Анатолію доріг. В XIII столітті вся ланцюжок караван-сараїв була повністю сформована, а Алара Хан вважався кращим зміцненням на всьому південному узбережжі.
Зведений Алара Хан з грубого каменю, площа його становить дві тисячі метрів квадратних. Усі будівлі в караван-сараї розташовані групою, у внутрішніх двориках яких знаходилися приміщення для транспорту – верблюдів. Увійшовши в одну з дверей можна потрапити в приміщення, призначені для нічлігу. За обома сторонам довгого коридору є невеликі кімнати. Також на території заїжджого двору розташовані лазня, Месджі і родник. На тутешніх каменях залишені написи майстрів, які будували цю будівлю. Найчастіше всі написи, нанесені на древніх будівлях Аланії, проголошували Аладдіна Кейкубат “Правителем країни персів і арабів, султаном суші і двох морів,”, а аларских напис привласнює йому ще й титул “завойовник земель дамаських, Румський, франкських і вірменських”.
Матеріалом, з якого були виконані всі стіни Алара Хан, крім східної, був різьблений камінь. Три стіни цього ансамблю утримують трьох-і чотирикутні підпірки. Зовнішній портал, розташований у північній частині та виконаний у вигляді невисокої арки прикрашений опуклими головами левів, які використовувались в ролі підсвічників.
Це єдиний, розташований тут пам’ятник, що відноситься до сельджукской архітектурі. На відміну від інших будівель цього типу, тут відсутній внутрішній двір – він знаходиться за межами караван-сараю, за зовнішніми його стінами. При вході з лівого боку знаходяться джерело, мала мечеть, кам’яна сторожова будка, справа – хамам. Навколо житлових приміщень побудовані стайні у формі арок, які оточували Хан з трьох сторін. Щоб торговці могли бачити своїх тварин і спілкуватися з рабами, в задній стороні кімнат зроблені невеликі віконця.
Потрапити в спальні приміщення, де розташований великий двір, мечеть і джерело можна з дворика за порталом. У приміщеннях є отвори для світла, що приховують арки, виконані у формі колиски. Подорожні зазвичай вечеряли вечорами на цих терасах з гострими арками.
При вході в Алара Хан по обидва боки розташовані дві маленькі квадратні вежі зі стінами, захищені козирком. Великий Зал Хана прикрашений і також закритий арками.
Кілька років тому Алара Хан відреставрували, і сьогодні він вже відкритий як торговий центр і ресторан. Приміщення, де знаходилася сторожа заїжджого двору, і на сьогоднішній день зберегло свої відмінні риси. В нинішній час в караван-сараї, який був відновлений в традиційному турецькому стилі, проводять Турецькі вечора для приїжджих і туристів.
На півночі в 800 м від заїжджих дворів і в дев’яти кілометрах від берегової лінії знаходиться аларских фортецю. Ця незвичайна фортеця розкинулася на високому пагорбі, де перепади висоти складають від 200 до 500 метрів. Фортеця виглядає справді могутньо. Вона розділена на дві частини – зовнішню і внутрішню. Щоб потрапити у фортецю необхідно піднятися по ста двадцяти східцях і пройти по темному довгому коридору. Тут всюди можна наштовхнутися на руїни. Це пов’язано з тим, що вона не відкрита в якості музею для відвідування туристами, тому будьте уважні і обережні. У скелях, розташованих усередині фортеці, були видовбані тунелі. В цих руїнах можна розгледіти невеликий палац, мечеть і приміщення для службовців фортеці. Тим, хто побажає піднятися по стежках вздовж стін до вершини фортеці необхідно запастися величезним терпінням і зручним взуттям, так як сходження може зайняти більше години. Але, не дивлячись на це, коли ви підніміться і своїми очима побачите, який вид відкривається звідти на околиці, від утоми не залишиться жодного сліду.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)