7 липня. Різдво Іоанна Предтечі та Купальські містерії
Православна церква 7 липня святкує Різдво святого Іоанна Предтечі, славного пророка і хрестителя, великого постника і пустельника. Це той самий Іван, який хрестив Ісуса Христа у водах священної річки Йордань. Народження Предтечі теж оповите таємницею. У батьків Іоанна, священика Захарія і його дружини Єлисавети, довго не було дітей. Вони дожили до старості, але спадкоємцем не обзавелися – Єлисавета була неплідна. І ось одного разу, здійснюючи богослужіння в одному з єрусалимських храмів, Захарій побачив Архангела Гавриїла. Протер очі, покліпав. Ангел не зник. Мало того, мовив, що скоро у Захарія народиться син. Старий не повірив – у молодості не вийшло, а в поважному віці тим паче – і попросив знамення. Отримав два в одному – знамення плюс покарання за невірство. Захарій в прямому сенсі втратив дар мови, став німим аж до виконання слів Архангела. Як не дивно, літня Єлизавета зачала. Цікаво, що під час вагітності її провідувала далека родичка – Діва Марія, що носить під серцем Сина Божого. Сповнена Святого Духа Єлисавета першою привітала Марію з тим, що вона буде Матір’ю Божою. У належний час Єлисавета благополучно народила сина. На восьмий день, за іудейським законом, немовляті зробили обрізання, і тоді родичі та друзі родини дізналися, що дитину нарекли Іваном. Вони здивувалися – в роду ніхто не носив такого імені. І кинулися уточнювати у Захарія – хіба мало, може Єлисавета сама прийняла рішення, з чоловіком не порадившись. Але Захарій підтвердив. Взяв дощечку і написав: “Ім’я йому Іван”. (Іоанн, Йоханан, Йоган, Іван, Хуан – одне і те ж ім’я, що означає “Благодать Божа”, просто вимова змінюється в залежності від мови та країни). І тут же збулося пророцтво Архангела, і до Захарія повернулася мова. Він поспішив пояснити присутнім, яка доленосна роль уготована його синові, Іоанну Предтечі, і розповів про народження Месії. Коли цар Ірод наказав убити всіх немовлят чоловічої статі, Єлисавета зникла з сином в пустелі, де пізніше і померла. Захарій був убитий стражниками в храмі, коли відмовився відкрити їм місцеперебування свого сина. Іоанн, охороняється Ангелом, жив у пустелі довгі роки, до тих пір, як вийшов до мирян з проповіддю про покаяння і необхідності хрещення.
У народі в ніч з 6 на 7 липня відзначають Івана Купала. У дохристиянські часи слов’яни вшановували Купайла – покровителя кохання, шлюбу і продовження роду. У святкових обрядах простежується злиття двох стихій – Вогню (прояв Бога-Сонця) і Матері-Води. Найяскравіший ритуал символізував зачаття, коли палаюче вогнем дерев’яне колесо, уособлення Сонця, скачували в водне лоно. Всюди проходили ритуальні очищення вогнем і водою, ворожіння на любов. Наші пращури були переконані, що в магічну купальську ніч наповнена чудесами: люди отримують шанс “зрозуміти” мову тварин і рослин, знайти квітучий опівночі чарівну квітку папороті, яка дарує небувалу могутність. Купальський вінок – містичний артефакт, його плели дівчата з польових трав і квітів. Основна місія віночка – пророкування долі. Його спускали на воду і спостерігали – куди попливе, в тій стороні живе суджений. Пристане до берега або застигне нерухомо – мрії про заміжжя поки що залишаться лише мріями. Попливе жваво за течією – до весілля. Потоне – поганий знак, до обману, а в гіршому випадку це могло віщувати кончину. Хлопці спускалися трохи нижче по берегу і ловили вінки, даючи зрозуміти коханої, що мають намір її роздобути. “Хто вінок зловить, той девча візьме”.
Два інших святкових дійства теж пов’язані з вогнем і водою. Купальські вогнища розводили особливим чином: для основи в землю вбивали кілок, обкладали його соломою, жертовними травами і дубовими суками, і підпалювали. На початку навколо багаття водили хороводи з піснями: “Гори-гори ясно, щоб не згасло” (А ви думали, це слова з казки про дванадцять місяців?). Потім стрибали через вогонь, щоб очиститися від скверни, уберегтися від хвороб і стати сильніше духом. Закохані перестрибували вогнище, взявшись за руки – щоб захистити свою любов від заздрісних очей і на знак міцного союзу. Якщо в момент стрибка, поки ноги не торкнулися землі, встигнути загадати бажання, воно збудеться. Після і дівчата і хлопці купалися в річках і озерах – наступав етап очищення водою. Поки хлопці охолоджували свої буйні голови і утихомирювали пристрасні пориви, дівчата закликали красу: “У купальської у води попрошу я краси”. “Купальська водиця, дай вродою вмитися”.
Прикмети та повір’я
– Не всі люди ризикували стрибати через багаття, серед тих, що утрималися було багато представників старшого покоління і дітвори, якої небезпечні розваги у вигляді стрибків забороняли батьки. Але пройти очищення і отримати захист від хвороб хотілося всім без винятку. Тому був винайдений альтернативний варіант – стрибки через кропиву. Чим не багаття? Теж пече.
– Якщо на якусь особисту річ, наприклад, носовичок, нашептати всі біди й прикрощі, від яких хочеться позбутися, і кинути його в купальське вогнище, у вогні разом з штучкою згорять і проблеми. Взагалі слов’яни частенько спалювали засмучення подібним чином – на Масляну і без свята теж. Хороший прийом, з точки зору психології заслуговує похвали – кинув у вогонь проблему, і ніби як немає її більше, згоріла. І на душі одразу легше.
– Якщо вірити людський чутці, багато відправлялися на Івана Купала на пошуки квітки чорного папороті, але далеко не всі поверталися. Сміливцям давали в дорогу рекомендації: взяти з собою ритуальний ніж і білу скатертину, якою накривали стіл на Великдень. Коли буде знайдено чорний папороть, навколо цієї рідкісної рослини ножем окреслити велике коло, сісти всередині кола з північної сторони, постелити на землю скатертину і, спрямувавши погляд на папороть, набратися терпіння і чекати. З кола не виходити, щоб за його межами не відбувалося – духи будуть залякувати і перешкоджати. Опівночі з’явиться вогняна квітка, тут вже треба не позіхати, квітка схопити, і, накрившись скатертиною, поспішити додому, не озираючись. А в нагороду – здатності ставати невидимим, приймати будь-яке облич, бачити крізь землю заховані в ній скарби, відкривати будь-які замки, розуміти, про що шепочеться флора і фауна. Цікаво, що легенди про те, як шукати чудовий квітка – в наявності в надлишку, а от про те, що хтось його знайшов, історія скромно замовчує.
– Купальська ніч наділяла чародейного силами не тільки горезвісний чорний папороть, а й будь-який інший. За допомогою трьох гілочок папороті, прикріплених над вхідними дверима, віднаджували від будинку небажаних гостей. Однією довгою гілкою перев’язували поперек згорнуту в трубочку фотографію чоловіка і дружини – для зміцнення й захисту сімейних уз. У маленький букет з папороті додавали гілочку будяків, підсушували, перев’язували зеленою стрічкою (або гілкою) і розміщували в узголів’ї ліжка – для боротьби з безсонням. І ніяких тобі турбот. Чи не доведеться приймати непроханих гостей, працювати над вибудовуванням сімейних відносин, можна скільки завгодно спати і бачити кольорові сни. Папороть-чарівник, право слово. Чудесно адже, коли всі проблеми вирішуються за помахом чарівної папоротевих палички…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)