20 фактів про художників
Життя будь-якого талановитого художника сповнена протиріч. Один може прекрасно заробляти, але так і не реалізувати всі свої задуми. У другого, навпаки, може виходити все задумане, але не бути шматка хліба.
Хтось був би визнаний генієм, якби народився на 50 років раніше або пізніше, а змушений перебувати в тіні більш талановитого колеги. Або ось Ілля Рєпін – прожив прекрасну плідну творчу життя, але при цьому з сім’ями йому відверто не щастило – дружини постійно крутили, як пишуть біографи, “короткі романи” на стороні.
Так що життя художника – це не тільки кисть в правій руці, а мольберт в лівій (до речі, Огюст Ренуар, зламавши праву руку, переключився на ліву, і гірше його роботи не стали). А чиста творчість – доля лічених одиниць.
1. Найбільшою з “серйозних” картин, написаних олією, є робота Тінторетто “Рай”. Її розміри становлять 22,6 × 9,1 метра. Судячи з композиції, майстер не дуже-то вірив в те, що потрапили в рай чекає вічне щастя. При загальній площі полотна трохи більше 200 м2 Тінторетто розмістив на ньому більше 130 персонажів – “Рай” виглядає, як вагон метро в годину пік. Сама картина знаходиться у Венеції в Палаці дожів. У Росії, в Санкт-Петербурзі є варіант картини, написаний учнем Тінторетто. Час від часу з’являються сучасні картини, довжина яких обчислюється кілометрами, однак такі вироби складно назвати картинами.
2. “Батьком” живопису в звичному основній масі людей вигляді можна вважати Леонардо да Вінчі. Саме він винайшов техніку “сфумато”. Контури фігур, написані з використанням цієї техніки, виглядають трохи розмитими, самі фігури природні і не ріжуть око, як на полотнах попередників Леонардо. Крім того, великий майстер працював з найтоншими, мікронними шарами фарби. Тому його персонажі виглядають більш живими.
3. Це виглядає неймовірним, але протягом 20 років з 1500 року по 1520 в італійських містах одночасно працювали відразу три найбільших живописця: Леонардо да Вінчі, Рафаель і Мікеланджело. Найстаршим з них був Леонардо наймолодшим Рафаель. При цьому Рафаель пережив Леонардо, який був на 31 рік старша за нього, все менше ніж на рік. Рафаель
4. Навіть великим художникам не чуже честолюбство. У 1504 році у Флоренції відбувся, як зараз би сказали, баттл між Мікеланджело і Леонардо да Вінчі. Майстри, на дух не переносили один одного, повинні були розписати дві протилежні стіни флорентійського залу зборів. Да Вінчі так хотів перемогти, що перемудрил зі складом фарб, і його фреска почала сохнути і обсипатися ще в середині роботи. У той же час Мікеланджело представив картон – в живопису це щось на зразок чернетки або невеликого макету майбутнього твору – подивитися на який стояли черги. Технічно Леонардо програв – він кинув свою роботу і поїхав. Правда, не завершив своє творіння і Мікеланджело. Його терміново викликав до себе Папа, а в той час нехтувати таким викликом наважувалися небагато. А знаменитий картон пізніше знищив фанатик.
5. Видатний російський художник Карл Брюллов виріс в сім’ї потомствених художників – мистецтвом займалися не тільки його батько і дід, а й дядька. В добавок до спадковості батько вбив у Карла працьовитість. Серед заохочень було харчування, якщо Карл виконає завдання ( “Намалюєш два десятка коней – отримаєш обід”). А серед покарань – зуботичини. Одного разу батько вдарив хлопчика так, що той практично оглух на одне вухо. Наука пішла на користь: Брюллов виріс в прекрасного художника. Його картина “Останній день Помпеї” справила в Італії такий фурор, що Брюллова прямо на вулицях натовпи людей кидали під ноги квіти, а поет Євген Баратинський назвав уявлення картини в Італії першим днем російського живопису.
6. “Я не талановитий. Я працьовитий “, – якось відповів Ілля Рєпін на комплімент одній із знайомих. Навряд чи художник лукавив – він трудився все життя, але талант його очевидний. А працювати він був привчений з дитинства – не всякий тоді міг заробити 100 рублів на розфарбовуванні крашанок. Домігшись успіху ( “Бурлаки” стали міжнародною сенсацією), Рєпін ніколи не йшов на поводу у публіки, а спокійно реалізовував свої задумки. Його критикували то за підтримку революції, то за реакційність, а Ілля Юхимович продовжував працювати. Воплі рецензентів він називав дешевим гноєм, які навіть в геологічну формацію не увійде, а буде розвіяний вітром.
7. Пітер Пауль Рубенс був талановитий не тільки в живописі. Автор 1 500 живописних творів був прекрасним дипломатом. Причому діяльність його була такого штибу, що зараз би його з повним правом можна було б назвати “дипломатом в штатському” – у його контрагентів постійно виникали підозри в тому, на кого і як кого працює Рубенс. Художник, зокрема, приїжджав до обложеної Ла-Рошелі для переговорів з кардиналом Рішельє (приблизно в цей час розвивається дія роману “Три мушкетери”). Рубенс очікував і зустрічі з британським послом, але той не приїхав через вбивство герцога Бекінгема.
8. Своєрідним Моцартом від живопису можна назвати російського художника Івана Айвазовського. Творчість видатному мариністу давалося дуже легко – за своє життя він написав понад 6 000 полотен. Айвазовський був популярний у всіх колах російського суспільства, його дуже цінували імператори (Іван Олександрович жив при чотирьох). Виключно мольбертом і пензлем Айвазовський не тільки склав пристойний стан, а й дослужився до чину дійсного статського радника (градоначальник у великому місті, генерал-майор або контр-адмірал). Причому цей чин за вислугою років не надавався.
9. Перший же замовлення, отриманий Леонардо да Вінчі – розпис одного з монастирів в Мілані – показав, м’яко кажучи, непоступливість художника. Змовившись виконати роботу за певну суму в термін 8 місяців, Леонардо вирішив, що ціна занадто низька. Ченці збільшили суму гонорару, але не настільки, як хотів художник. Картина “Мадонна в скелях” була написана, але да Вінчі залишив її собі. Судова тяжба тривала 20 років, монастир все ж придбав полотно.
10. Що отримав деяку популярність в Сієні і Перуджі молодий Рафаель вирішив поїхати до Флоренції. Там він отримав два потужних творчих поштовху. Спочатку його вразив “Давид” Мікеланджело, а трохи пізніше він побачив, як Леонардо закінчує Мону Лізу. Знаменитий портрет Рафаель навіть намагався скопіювати по пам’яті, але йому так і не вдалося передати чарівність посмішки Джоконди. Однак стимул до роботи він отримав колосальний – вже через деякий час Мікеланджело назвав його “дивом природи”.
11. Автор ряду видатних полотен Віктор Васнецов був від природи дуже сором’язливий. Він виріс у бідній родині, навчався в провінційній семінарії і, приїхавши до Петербурга, був вражений пишнотою міста і солідністю панів, які брали у нього вступний іспит в Академію мистецтв. Васнецов був настільки впевнений, що його не приймуть, що навіть не став дізнаватися результати іспиту. Відучившись рік в безкоштовній школі малювання, Васнецов повірив в свої сили і знову відправився на вступний іспит в Академію. Тільки тоді він дізнався, що міг уже рік вчитися.
12. Рекордсменом за кількістю написаних автопортретів серед великих художників є, мабуть, Рембрандт. Цей великий голландець понад 100 разів брався за пензель, щоб відобразити самого себе. Ніякого нарцисизму в такій кількості автопортретів немає. Рембрандт йшов до написання скоєних полотен через вивчення персонажів і обстановки. Себе він писав в одязі мельника і світського гульвіси, східного султана і голландського бюргера. Образи він часом вибирав дуже контрастні.
13. Найбільш охоче злодії викрадають картини іспанського художника Пабло Пікассо. Всього вважається, що “в бігах” знаходиться понад 1 000 робіт основоположника кубізму. Не минає року, щоб в світі не викрадали або не повертали власникам робіт автора “Голуба миру”. Інтерес злодіїв зрозумілий – в десятку найдорожчих картин, коли-небудь проданих у світі, входять три роботи Пікассо. А адже в 1904 році, коли молодий художник тільки-тільки приїхав до Парижа, його підозрювали в крадіжці “Мони Лізи”. Розвінчувач основ живопису в гучному розмові заявив, що навіть хоч і згори Лувр, великих втрат культурі це не принесе. Поліції цього вистачило для того, щоб допитати молодого художника.
14. Видає пейзажист Ісаак Левітан дружив з не менш видатним письменником Антоном Чеховим. Одночасно Левітан не переставав дружити з оточуючими його жінками, причому дружба часто носила дуже тісний характер. Причому супроводжувалися все відносини Левітана картинними жестами: щоб освідчитися в коханні, автор “Золотої осені” і “Над вічним спокоєм” підстрелювала і клав біля ніг обраниці чайку. Письменник дружби не щадив, присвятивши амурних пригод одного “Будинок з мезоніном” “стрибунець” і п’єсу “Чайка” з відповідною сценою, через що відносини Левітана і Чехова часто псувалися.
15. Ідею зміни зображень зверху вниз, в кінці ХХ століття реалізовану в популярних авторучка, придумав Франсиско Гойя. Відомий художник ще в кінці XVIII століття написав два однакових жіночих портрета (вважають, що прототипом була герцогиня Альба), що відрізнялися лише ступенем одягнутися. Гойя поєднав картини спеціальним шарніром, і дама як би плавно роздягалася.
16. Одним з кращих майстрів портрета в історії російського живопису був Валентин Сєров. Майстерність Сєрова визнавали і сучасники, у художника не було відбою від замовлень. Однак він абсолютно не вмів брати з клієнтів хороші гроші, тому набагато менш талановиті побратими по кисті заробляли в 5 – 10 разів більше майстра, який постійно потребував грошей.
17. Жан-Огюст Домінік Енгр цілком міг не подарувати світу свої прекрасні живописні роботи, а стати видатним музикантом. Уже в юному віці він демонстрував неабиякий талант і грав на скрипці в оркестрі Тулузької опери. Енгр спілкувався з Паганіні, Керубіні, Лістом і Берліозом. А одного разу музика допомогла Енгру уникнути нещасливого шлюбу. Він був бідний, і готувався до заручини – придане вимушеної обраниці допомогло б йому поправити матеріальне становище. Однак мало не напередодні заручин у молодих людей виникла суперечка про музику, після якого Енгр кинув все і поїхав до Риму. У майбутньому його чекали два вдалі шлюби, пост директора Паризької школи образотворчих мистецтв і звання сенатора Франції.
18. Дуже оригінально починав кар’єру живописця Іван Крамськой. Один з організаторів Товариства пересувних виставок вперше взяв у руки пензель для того, щоб ретушувати фотографії. В середині XIX століття фотографічна техніка була все ще дуже недосконалою, а популярність фотографування величезною. Хороший ретушером був на вагу золота, тому фахівців цього ремесла активно переманювали фотоательє. Крамськой вже у віці 21 року працював в найпрестижнішому петербурзькому ательє у майстри Деньера. І тільки потім автор “Невідомої” звернувся до живопису.
19. Якось в Луврі провели невеликий експеримент, повісивши поруч на одній картині Ежена Делакруа і Пабло Пікассо. Метою було порівняти враження від живопису XIX і XX століть. Підсумок експерименту підвів сам Пікассо, воскликнувший у полотна Делакруа “Який художник!”
20. Сальвадор Далі, незважаючи на весь свій снобізм і схильність до епатажу, був вкрай непрактичним і боягузливим людиною. Його дружина Гала була для нього набагато більше, ніж дружиною і натурницею. Вона зуміла повністю відгородити його від матеріальної сторони буття. Самостійно Далі ледь справлявся з дверними замками. Він ніколи не водив автомобіль. Якось під час відсутності дружини йому довелося самостійно купити квиток на літак, і це вилилося в цілу епопею, незважаючи на те, що касир впізнала його і була дуже доброзичлива. Ближче до смерті Дали доплачував охоронцеві, одночасно служив у нього шофером, за те, що той попередньо дегустував приготовлену для художника їжу.
(3 votes, average: 4.33 out of 5)