Твір на тему “Як я провів літо”
Прийшла осінь. Скоро закінчаться теплі дні, а на заміну їм прийдуть нічні холоди. Дерева знову одягнуться в яскраві шати, і за віконцем прийде довгоочікувана урочисто-святкова обстановка. Знову веселі, нарядні хлопці стануть з нетерпінням очікувати першого шкільного дзвоника. Безумовно, бабине літо – чудова пора, проте шкода, що літо нас покинуло. Воно принесло нам багато веселощів і захоплюючих відчуттів!
Напевно, кожен хотів би ще, трошки поніжитися під сонечком, покупатись у річці, сходити дружно в ліс або ж погойдатися в гамаку!
Мені, і я впевнена абсолютно всім, літо принесло чимало нових відчуттів. Розповім про літній день, який запам’ятався мені найбільше.
Одного разу я зі своїми кращими друзями прийняли рішення відправитися за річку з ночівлею. Ми довгий час готувалися: відшукали човен, взяли намет, їжу, воду і теплі ковдри. Всі без виключення з нетерпінням чекали настання цього дня. Оля, Іра, Олексій, Андрій і я зустрілися рано вранці, і вже о 10 годині ми були на іншому бережку Оки. Спочатку, ми довгий час ніяк не могли пристати до берега, так як острівець був зарослими очеретом, але нам все ж таки вдалося відшукати маленький берег. Там було просто чудово: білий пісочок, тепла водичка, ніжне сонце…Ніби ми опинилися на безлюдному острівці! Льоша з Андрієм стали ставити намет, а я пішла по дрова.
Весь день проходив дуже весело і забавно: ми плескалися, засмагали. Погодка нас просто тішила – на небі ні хмаринки, гріло сонечко. Безумовно, цей деньок видався нам всім найкоротшим за все літо.
Коли почало сутеніти – я розпалив багаття. Як правило, я часто звертаю увагу на небо, однак в цей вечір його не можна було не помітити. Воно ніби запалало багрянцем, і повіяло прохолодою від ріки. В площині річки відблиски заграли. Ніколи не забуду таку казкову, чарівну картину. Око було просто не відірвати! Згодом над горизонтом залишилася тільки витончена яскраво-помаранчева смужка сонця, небосхил убрався в теплі жовтуваті тони. Було дуже красиво!
Спати ми вляглися вже під ранок, коли вже починало развидняться. Я прокинулася від сильного шуму річки і вийшла з намету. Ранок було раніше, але сонечко гріло в повну силу, а з річки добре війнуло свіжістю. Я озирнулась. Наша палатка стояла біля кущів, трохи далі лежала наша надувний човен. Ближче до води був розташований багаття. Через деякий час прокинулися інші. Їжі майже не залишилося, і з цієї причини ми прийняли рішення ще раз зануритися і повертатися додому.
Було близько другої години дня, і сонечко гріло в повну силу. Вже хотілося додому, і з цієї причини плескатися довго ми не стали. Хлопці потягли човен до води, раптом, щось тихо зашипіло. Спершу я ніяк не розуміла, в чому справа. Виявилося, що в піску лежала порожня консервна банка, яка пробила нашу човен!
Минуло більше години, і ми зовсім не знали, що нам робити далі. В результаті, наша човен повністю здулася. У перший раз за весь цей час, мені набридло сонце і шалено захотілося, їсти і пити. Для того щоб трохи відволіктися, Іра дістала книжку, а я з Олею почала пірнати за черепашками. Льоша і Андрій прийняли рішення обійти півострів. Минуло ще 40 хвилин, а хлопці все ніяк не поверталися. Ми почали хвилюватися, і почули неподалік їхні голоси. Стало зрозуміло, що вони йдуть не одні. Рибалки прийняли рішення допомогти нам, і дали нам свій човен. В цей раз нам все ж вдалося перепливти річку, проте додому ми повернулися тільки пізно ввечері.
Тепер я дуже щаслива, тому що завдяки цій незабутню поїздку, про неї ще довго будуть пам’ятати і мої друзі! Безумовно, шкода, що літній сезон вже минув, проте зневірятися не потрібно. Тому що, якщо тебе оточують справжні друзі, то якою б не була погода за вікном кожен день буде незабутнім.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)