Походи і реформи Володимира Святославовича

    979 рік – війна з Польським князем Мешко за територію нинішньої Галичини. Результат – завоювання Перемишля і Червена. 982 рік – Володимир приєднав до Русі землі в’ятичів (Святослав тільки обклав їх даниною, але не приєднував). 983 рік – князь Володимир завоював землі Східної Пруссії (території на стику сучасних Литви, Польщі та Білорусі). 984 рік – Великий князь Київський підкорив радимичів, що жили на території сучасних Могильовської та Гомельської областей Білорусі. 985 рік – переміг волзьких булгар, уклав з ними вигідний для Києва договір, а також обклав даниною хазар. 988 рік – завоювання Херсонеса в Криму. 991 рік – включення до складу Русі території білих хорватів (біля нинішнього Кракова). 1000 рік – спільний з візантійцями похід у Вірменію.

Володимир Великий вів активну зовнішню політику. За час свого правління він підписав договір з королем Угорщини, королем Польщі, королем Чехії, імператором Візантії і навіть з Папою Римським.

Внутрішня політика та реформи Володимира Великого.

Внутрішня політика Володимира велася за участю ради з військових начальників і старійшин різних міст. За час свого життя Володимир провів 4 основні реформи:

    Адміністративна реформа. Володимир ліквідував “племінні” княжіння, на чолі яких стояли племінна знать і князівська династія. Такі князювання підкорялися Києву лише формально. Князь Володимир розділив територію Давньоруської держави на 8 адміністративних земель, які називалися волостями: Новгородська, Полоцька, Ростовська, Муромская, Туровська, Деревська, Володимирська і Тмутараканская. Окремим (“центральним”) округом став “великокнязівський домен”, в який входили Київ, Чернігів і Переяслав. Військова реформа. Ліквідація “племінних” військових утворень і об’єднання військової системи. Крім того, Володимир роздавав прикордонні землі в обмін на військову службу. Останнє, разом з будівництвом кількох неприступних фортець на кордонах, значно зменшили вразливість Російської держави. Судова реформа. Створення та подальший поділ судів на світські (градские) і церковні (єпископські). Єдиний що дійшов до нас юридичний документ того часу – Церковний статут. Смертна кара була замінена на виру (відкуп золотом або сріблом). Релігійна реформа. Хрещення Русі, становлення християнства як офіційної державної релігії.

У 1015 році Володимир Святославович помер від хвороби, залишивши після себе десять синів і не менше дев’яти дочок; ще троє синів померли за життя князя Київського.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Походи і реформи Володимира Святославовича