Твір-міркування “Дитинство”
Дитинство у всіх проходить по-різному. У всіх різний достаток в сім’ї, є повні і неповні сім’ї, а хтось живе в інтернатах і не має батьків зовсім. Тому говорити, що дитинство це прекрасна пора не всі стануть, для кого-то воно було досить важким.
Моє дитинство, було хорошим, залишилося багато позитивних спогадів, дуже багато історій я можу згадати і розповідати з натхненням. Моя сім’я це мама, тато, старший брат і я. Папа завжди працював за вахта, тому дуже часто був відсутній. Але якщо був удома, брав мене всюди з собою, на відміну від брата я любила ходити з ним в ліс, в гори, разом машину їздили мити. Взагалі у нас дружна сім’я і ми коли виходило на вихідних, любили всі разом на лижах кататися, ходити в ліс за грибами та ягодами. Бувало, ми їздили з наметом з ночівлею в ліс, на берег річки. Влітку нас відправляли до бабусь у село, спочатку в однієї бабусі жили, потім нас відвозили в сусіднє село до іншої бабусі. Крім нас з братом приїжджали ще наші двоюрідні брати і сестри і ми всі разом ходили гуляти, придумуючи собі розваги.
А ще нам з братом дозволили батьки завести собаку, не відразу, але все ж. Звичайно, Чернишем більше займався брат, а не я, але я добре пам’ятаю, як ми були щасливі, коли він у нас з’явився. Якось раз ми гуляли з братом і в одному з під’їздів нашого будинку знайшли коробку з кошенятами. Я не змогла пройти повз, і ми взяли одного кошеня. Прийшли додому, батьків ще не було вдома, ми його викупали, нагодували. І я більше не уявляла життя без цієї істоти, на подив батьки погодилися його залишити. Це виявилася кішечка, назвали ми її Чита. Ось і у мене з’явилися обов’язки, так як я найбільше хотіла її залишити. Але це приємні клопоти, я ні разу не пошкодувала, що принесла її додому. Вона дуже розумна і вихована кішка, за все своє життя жодного разу мене не подряпала і не вкусила.
Одним з наших улюблених свят був новий рік. Завжди приходило багато гостей з дітьми. Дорослі нам влаштовували різні ігри з призами. Переодягалися в діда морозу і дарували дітям подарунки. Мені пощастило з батьками. Я вважаю, що моє дитинство пройшло дуже правильно, я не пам’ятаю, щоб мене сильно лаяли, може я росла хорошим дитиною. У моєму дитинстві завжди було багато братів і сестер і ми всі дружили і зустрічалися часто. І друзі у мене з самого садка, і до цього дня, одні і ті ж.
Варіант 2
Дитинство – це прекрасне і чарівне час у житті у дитини. У світі дитинства, немає турбот і клопоту, діти спокійно грають в різні цікаві ігри та іграшки. Незважаючи на те, що дитинство пролітає дуже швидко, воно просто не забувається.
Дитинство – це світ мрій і можливостей, коли дитина найщиріший і чесний, про дитинство, не можна забувати, і тоді воно залишиться в душі і в серці на все життя. За минулий час дитинства, залишаються в пам’яті тільки хороші спогади, та не виключено, і погані моменти в житті бувають, але їх дуже мало, хороших завжди більше.
Дитина вже досяг віку від 6 до 8 років, в цей період, коли настає пора йти в школу, він подумки ще не готовий, в цьому віці розпрощатися зі своїм дитинством, і продовжує в школу носити різні іграшки. У цей момент діти ще не розуміють, що їхнє дитинство вже майже закінчилося, і починається доросле, і повна відповідальність і зобов’язань життя.
Навіть будучи вже дорослим, людина часто згадує про своє минуле дитинстві, і каже, як хотілося б знову стати маленьким, коли немає ніяких проблем і турбот. Але він розуміють, що це тільки мрії, вже не чого не повернути і не виправити назад.
Кожна дитина потребує сім’ї, так як повноцінна сім’я – це міцний фундамент і надійна опора, і підтримка на все життя.
Висновок.
Дитинство – це найкращий і незабутній період у житті кожної дитини, і тому батьки максимально повинні забезпечити своїй дитині щасливе дитинство, наповнене радісними моментами. Так як з дитинство у дитини формується розуміння, якою має бути його сім’я, яке відношення в ній повинно бути, виявляється повага до старших. Дитина починає мріяти, ким би він хотів стати. І для всього цього з ним повинні бути поруч і мама і тато, які йому все пояснять і навчать. Тому виховання дитини – це праця, і то що батько у нього закладе, то і виростить з малюка. Адже дитина як пластилін, коли він ще зовсім маленький з нього можна зліпити все що завгодно.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)