Страта тварин
У давнину вважалося, що тварини повинні нарівні з людьми відповідати за свої злочини перед судом. Такої точки зору дотримувалися іудеї, які стверджували, що якщо бик забодал людину до смерті, то його слід забити камінням, а м’ясо віддати собакам. При цьому господар бика ніякої відповідальності за тварина не несе. Але якщо бик буцався регулярно, а його господар про це знав, але не вжив жодних заходів, то слід віддати на смерть і бика, і господаря.
У Середні століття, коли в Європі безроздільно панувала свята інквізиція, вважалося, що відьми і перевертні можуть звертатися в тварин. Тому вовків, собак, свиней та інших тварюк слід судити нарівні з людьми. До речі, свиням якраз більше всіх завжди і діставалося. Саме судилища над хрюшками переважали в той далекий час, а кара тварин в основному полягала у знищенні свиней. Причому м’ясо безжально убитих “злочинців” люди не їли, а віддавали собакам і кішкам.
Для прикладу можна розглянути гучний судовий процес, датований 12 вересня 1377. Проходив він на північному сході Франції в Лотарингії. На ньому у вбивстві людини звинувачували трьох свиней. Моторошне за своїм цинізмом злочин стався прямо в середині дня на пасовищі. “Злочинці” на очах у свідків завдали смертельні рани маленькому хлопчикові. Дитина померла, а тварини були заарештовані і доставлені до суду.
Причому заарештовані були не тільки бузувіри. У співучасті і пособництві звинуватили все стадо свиней. Протягом двох діб хрюшки нудилися під замком, очікування черги на суд. Весь цей час убиті горем батьки вимагали вищої справедливості, тобто піддати справедливому відплати всіх свиней, присутніх у трагічний момент на пасовищі.
Але суд, об’єктивно розібравшись в інциденті, засудили до страти через повішення тільки безпосередніх винуватців. Решта тварин були відпущені на волю. З радісним рохканням вони залишили приміщення суду, а їх менш щасливі родичі були задушені на очах у потерпілих родичів і міських роззяв.
У січні 1461 в Нормандії неупереджений суд розбирав справу про вбивство 5-річного Жака Мартена. У злочині звинувачувалася свиня, що була матір’ю 5 поросят. Главу сімейства визнали винною і засудили до смертної кари через повішення. У діях поросят складу злочину не знайшли. Вони були виправдані, але конфісковані на користь постраждалих батьків загиблого хлопчика.
Свині сиділи в тюрмах і користувалися такими ж правами, як і звичайні ув’язнені. Це практикувалося в Західній Європі в XIV і XV століттях. Тварини виходили на прогулянку і отримували продуктовий пайок, нічим не відрізняється від пайка людей. На судових засіданнях свиней допитували, а їх у відповідь рохкання тлумачили в залежності від обставин. Страта свиней здійснювалася у встановленому законом порядку. Їм відрубували голови, вішали або спалювали.
У XVII столітті ситуація змінилася. Суд почав все частіше проявляти гуманність до тварин. Висвітлюється це в заміну страти на довічне ув’язнення. Хрюшек перестали стратити на ешафоті. Замість цього їх відправляли на забій. Лише голови “злочинниць” виставляли на загальний огляд.
Страта тваринах не обмежувалася тільки свинями. Суди розглядали і злочини скоєні слонами. Людству відомо 2 страти слонів. Обидва вироки були винесені на території США.
У 1875 році з Індії в Північну Америку привезли кілька слонів. Серед них була дама по кличці Топси. На території Штатів цій тварині знайшли застосування в цирку. На арені слониха виступала років 15, а потім став позначатися вік, і її відправили на будівельні роботи. Тварина сумлінно тягало важкі колоди, але мабуть непосильна праця поступово змінив характер доброї слонихи.
Топси стала агресивною і дратівливою. В один із січневих днів 1904 слониха задавила 2 будівельників. Мабуть у неї виник конфлікт з цими колегами по роботі. Бідолаха не розрахувала свої сили, і люди загинули. Тварина було заарештовано і після судового розгляду засуджено до смертної кари. Суд не врахував колишніх заслуг Топси, а може бути порахував, що вчинене нею лиходійство з лишком перекриває все те хороше, що колись слониха зробила людям.
Спочатку “злочинницю” хотіли повісити, але потім відмовилися від цієї ідеї, вирішивши випробувати на приреченою на заклання останні досягнення науково-технічного прогресу. Це був час, коли електричний струм впевнено завойовував місце під сонцем. Ось слониху і вирішили відправити в інший світ розрядом змінного електричного струму. Таким чином, люди вбивали відразу 2 зайців. Приводили вирок у виконання і випробовували дію спрямованого руху електронів на живий організм.
Страта відбулася 18 січня 1904 в Коні-Айленді (Бруклін) на очах у кількох тисяч осіб. Слониху прив’язали до двох стовпів. На голові і ногах закріпили мідні електроди. Від них протягнули дроти до електричної станції і подали напругу 6,6 кв. Топси загинула через 10 секунд, при цьому вона не видала жодного звуку.
Страта слонів знайшла своє продовження в середині 1916. Цього разу приреченою на заклання виступила циркова слониха Велика Мері. Вона задавила дресирувальника і ще 3 службовців. Правда, судового розгляду не було. Люди здійснили самосуд, що по суті є злочином. Але в США в ті роки широко практикувався суд Лінча по відношенню до людей, так що говорити про права безмовних тварин просто смішно.
У Велику Мері всадили кілька куль з гвинтівок, але ті не заподіяли слонисі серйозної шкоди. Тоді її вирішили повісити, благо поруч мався підйомний кран. На шию тварини накинули сталевий трос і підняли величезне тіло в повітря.
Після цього випадку кару тварин більше ніде не практикувалася. По-крайней мере судовій практиці не відомі подібні факти. Даний захід наказало довго жити, залишивши в душах людей лише почуття глибокого здивування і нерозуміння логіки предків.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)