Повідомлення на тему “Буддизм”
Буддизм є однією з давніх світових релігій, а якщо бути точніше – це релігійно-філософське вчення. Зародилося воно в Індії в VI столітті до н. е. Засновником цього вчення є Будда Шакьмуні. Будда в перекладі з санскриту буквально означає “пробуджений”, “просвітлений”, тобто буддизм – це “вчення просвітленого”.
Будда Шакьмуні (дослівно означає “пробуджений з роду Шакьїв”) народився в родині царя Шуддходани, який правив одним з північно-індійських царств в передгір’ї Гімалаїв, і цариці Махамайя. При народженні мав ім’я Сіддхартха Гаутама. За традицією роду Шакьев цариці для пологів було необхідно відправиться в будинок своїх батьків, які правили сусіднім царством Коліев. Але до місця призначення так і не дійшла і народила немовля в гаю Румміні під деревом ашока.
Для благословення довгоочікуваного царевича був запрошений мудрець-відлюдник Асита. Уважно оглянувши його він виявив на тілі немовляти 32 знака великої людини, і на оголосив, що на підставі цього дитині судилося стати або великим правителем, або великим просвітленим мудрецем. Цар Шуддходана природно хотів, щоб його син став великим царем, а не відлюдником. Для цього він з ранніх років всіляко захищав царевича від знань про людські страждання. Але, не дивлячись на те, що Сіддхартха жив в багатстві і розкоші, він все ж став розуміти, що метою життя не може бути прагнення до матеріальних благ.
Коли Сиддхартхе було 29 років, він разом зі своїм колесничим Чану одного разу відправився за межі свого палацу, де на нього чекали чотири зустрічі: він зустрів старого, убитого недугою людини, людський труп і відлюдника. Побачена реальна картина життя людей докорінно вплинула на його подальше життя. Сіддхартха Гаутама усвідомив, що старіння, недуги, муки, і смерть неминучі, і що ні добробуту, ні приналежність до вищих каст не в змозі вберегти від цього. Зрозумівши, що тільки саморозвиток є єдиним шляхом для пізнання причин всіх цих страждань, Сіддхартха залишає все – дружину, сина, палац, багатства – і йде в відлюдники, щоб знайти шляхи для позбавлення від страждань.
Протягом шести років Сіддхартха Гаутама приєднувався до різних громадам інших пустельників і надавався суворим аскеза. Зрештою зрозумів, що аскези за великим рахунком більше виснажують тіло, ніж призводять до більшого розуміння, і вирішив переглянути свій шлях. Він почав занурювати себе зосередження. У цьому стані він сів під дерево Бодхі і дав обітницю, що не підніметься, поки йому не прийде пізнання про істину.
Після сорока дев’яти днів медитації Сіддхартха Гаутама досяг повного просвітлення, після чого його і стали називати Буддою. Досягнувши найвищого просвітлення, Будда Шакьмуні почав просвіщати людей своїм вченням.
В основі вчення Будди лежать “Чотири Благородні Істини”:
- Є страждання. Є причина страждання. Є можливість припинення страждання. Є шлях, що веде до припинення страждання.
Слово “страждання” тут слід розуміти не буквально, а як сукупність пристрастей, від яких потім відбуваються неприємні почуття протягом усього людського життя.
Для того, щоб припинити страждання існує “Шляхетний вісімковій шлях”:
- Правильне погляд. Правильне намір. Правильна мова. Правильна поведінка. Правильний спосіб життя. Правильне зусилля. Правильне це пам’ять. Правильне зосередження.
Також основу вчення складають і такі аспекти:
- Вчення про карму; Принцип бессущностності; Вчення про миттєвості; Уявлення про світобудову
У вченні Будди є таке поняття як серединний шлях, згідно з яким Будда не підтримував ні суворого аскетизму, ні ярого прагнення до насолод. Будь-якому наступнику вчення Будди в кожній новій ситуації потрібно буде шукати заново серединний шлях.
Послідовниками вчення Будди стають через усвідомлене прийняття клятвеного обітниці, що має назву “притулком”, під яким розуміється три коштовності:
- Будду; Вчення Будди (Дхарма); Буддійська громада (Сангха)
В буддизмі виділяють три основні течії: хинаяна, махаяна і ваджраяна.
Незважаючи на те, що Буддизм зародився в Індії, більшого поширення він мав за її межами: Китай, Монголія, Таїланд, В’єтнам, Шрі-Ланка, Корея та ін. В Росії буддизм сповідують жителі Туви, Калмикії і Бурятії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)