Історія створення роману Пушкіна “Євгеній Онєгін”
Написання твору поет присвячує довгих сім років, почавши роботу над романом у період свого південного заслання.
Спочатку за задумом автора твір структурується дев’ятьма главами, однак згодом поет переробляє зміст роману і залишає в структурі лише вісім глав, сюжет яких заснований на власних спостереженнях і нотатках поета.
Видання твору відбувається поступово у вигляді опублікування окремих глав, кожна з яких стає значною подією в розвитку сучасної літератури. Після закінчення написання роману в цілому поет піддає первинного змісту глав зміни, виключаючи деякий ряд строф, переробляючи текст і вносячи в нього доповнення.
Кожна глава роману у віршах обмежена власним часовим проміжком і представлена у вигляді цілісного, самостійного розділу, який може вважатися завершеним, а може мати продовження.
Цікавим фактом є подія, пов’язана з написанням п’ятої глави твори, яку поет програє в картковій грі, а потім відігравши, втрачає рукописний текст. Ситуацію рятує молодший брат поета, що володіє феноменальною пам’яттю, який раніше прочитує дану частину роману і допомагає поетові відновити її, згадуючи уривки віршів.
Відмінною особливістю поетичного твору є розробка поетом нового віршованого методу, створеного виключно для викладу роману у віршах, при якому поетичні думки виражаються у вигляді певної структури, а не вільного польоту мислення автора. Тим самим поет створює строфу, згодом названу онєгінською, в формі римування чотиристопним ямбом чотирнадцяти рядків, що поєднують в собі закінчення жіночого та чоловічого родів. За допомогою використання даного методу поет створює в романі аналоги прозового твору, переходячи плавно з однієї тематики в іншу, а також періодично міняючи стилістику змісту то у вигляді роздумів, то викладаючи сюжетну лінію в динамічній формі.
Сюжетна лінія роману пов’язана з любовними відносинами, але при створенні твору поет відходить від літературного жанру у вигляді романтизму, віддаючи перевагу викладу в реалістичній формі.
З огляду на тривалу роботу поета над твором, яка полягає в фрагментарності і переривчастості, ряд критиків відзначає, що дане пушкінське творіння є величезним поетичним альбомом живого враження автора, що знайшли своє вираження в ліричних відступах, авторських монологах і репліках, описаних в певних текстових фрагментах, що відрізняються струнким композиційним стилем.
Дана особливість роману навіяна філософськими міркуваннями поета, рисами його духовного світу і уявленнями про життя, кохання, суспільстві, світі, які виражаються в створенні поетом принципу послідовного симетричного оповідання.
Роман насичений глибинної духовністю і цілісним сприйняттям життєвідчуття.
Варіант 2
Роман створювався протягом семи з гаком років. До Пушкіна таке ніхто не писав, за винятком, англійця сера Джорджа Байрона. Пушкінський роман у віршах реалістичний. У ньому він описує людини, в якого він вклав ідеї розвитку нової Росії.
Пушкін жваво цікавився історією Росії. Він поділяв ідеї декабристів. Хоч він і не вийшов з ними на Сенатську площу, але був засланий на заслання за дружбу з ними в теплу Бессарабію, а не в холодну і люту Сибір. Там він і почав писати свій роман.
Він писав роман про героя свого часу. Після нього пробували таке писати Лермонтов про Печоріна і Гончаров про Обломова А час тоді був такий, що низи не хотіли жити по-старому, а верхи продовжували керувати по-старому і не хотіли нічого змінювати. Назрівав соціальну і економічну кризу. Пушкін відчував його наближення.
Пушкін звалив на свої плечі вирішення написати величезна праця. Такий до нього написав тільки Радищев – “Подорож з Петербурга в Москву”, яке було заборонено цензурою і видавалося таємно. Автор постійно присутній на сторінках роману. Він розмовляє з читачем.
Кожна глава – це окрема за сюжетом історія. Вони створювалися не все відразу, а поступово, в різний час і в різних місцях, в різних життєвих ситуаціях. “Євгеній Онєгін” охоплює чотири періоди творчості поета. З деяких чернеток роману вийшли згодом самостійні твори. Деякі фрази стали до них епіграфами.
Кожна глава видавалася як самостійний твір. Той, хто читає народ з нетерпінням чекав видання чергової глави. Люди намагалися передбачити події. Пушкін постійно відчував інтерес до “Євгенія Онєгіна”. Суспільство как-будто виступало свідком написання роману.
Мені здається, що Пушкін вів щоденник або у нього була якась записна книжка. У неї він заносив позначки, свої враження про людей, події, цікаві думки, фрази, цитати. Потім з цих записів і народжувалися глави роману.
Інакше, чому роман був названий критиками “енциклопедією російського життя”. Неможливо втримати в голові всю інформацію. Всі дрібниці і нюанси життя в Росії того часу. А в романі з точністю описана і мода, і як солити гриби, і заняття милих дівчат, про що розмовляли.
Власне кажучи, він сам про це натякає в одній із глав. Нібито Онєгін писав думки, зауваження, портрети, числа, імена, чернетки листів, портретні замальовки. І сам Пушкін так робив на чернетках роману.
Пушкін вводить в роман образ автора. Він виступає в ролі оповідача. Але це не сам Пушкін, це – художній образ. Це приблизно так, як герой якогось твору і його прототип в реальному житті. Так його біографія частково збігається з біографією Пушкіна.
Спочатку поет планував написати 9 глав роману, але в процесі написання залишилося тільки 8 глав. Він прибрав голову, в якій розповідав про подорож Онєгіна. Потім написав 10 главу про життя майбутніх декабристів. Але її зрозуміти складно, Пушкін зашифрував її. А потім з міркувань безпеки взагалі спалив її.
Після закінчення роману Пушкін дописує його, включає в текст однієї з глав лист Онєгіна до Тетяни. І більше до роману не повертається.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)