Каунос
Каунос – це стародавнє місто в бухті річки Дальян в тридцяти кілометрах від Мармаріса. Створення античного міста приписують до 10 сторіччя до нашої ери. В легендах говориться, що місто Каунос був побудований на кордоні Лікья-Карья. У місті і в даний час ведуться археологічні розкопки під керівництвом видатного археолога і професора Дженгіза Ішика. Каунос зберігає багатовікову історію – за час його існування місто осаджувався і військами Олександра Македонського, і воїнами стародавнього Риму.
В результаті досліджень на місці стародавнього міста були виявлені предмети, що відносяться до Стародавнього, Середньовічному, Візантійським і Римському періодам. Місто, що був одним з основних портів в період античної епохи, в даний час віддалився від морського узбережжя у зв’язку з утворенням дельти Дальян. Стрибуни, один з головних географів та істориків античності, сказав: “Каунос розташовується на березі, а Кальбіс тече поруч”. Також він відзначає, що в місті були верфі і порт, вхід в який закривався.
Розглядаючи географічне розташування Каунос можна зробити висновок, що він розташовується навпроти Родосу на південному узбережжі Карье. З північного боку місто оточують гори Мендерес, а з західної його частини, навпроти моря – лікійські скельні гробниці. Він відділений долинами від решти частин Кар’ї, а його лицьова частина дивиться в сторону Лікьі, розташованої з південної та східної частини.
Стародавнє місто розташоване на висоті 152 метра над рівнем моря, а акрополь знаходиться на південному заході міста. Невелика башта на півострові, що має висоту близько п’ятдесяти метрів зведена у вигляді мови, розстеляють між двох пагорбів в сторону моря. Протягом древньої і почала класичної епохи стіни міста, побудовані на задній стороні Каунос, Маленькою башти і Акрополя, а також внутрішньоміські стіни, утворили для міста своєрідний захисний щит. Оскільки до цих пір ще не на всій території були проведені розкопки, до кінця не ясна точна планування античного міста. Відомо лише те, що він був розширений терасами в період Гекатомнідлера. Попередні тераси були відновлені, а в наступні періоди побудовані нові і більші.
Назва міста згадується вже в третьому тисячолітті до н. е. Каунос переніс присутність на своїй території великої кількості народів: ионийцев, карийцев, персів, лікійців, римлян, візантійців і греків. Бейлик Ментеше розповсюдив тут в 1291 році свою владу, а в 1392 році ці землі були приєднані до Османської держави султаном Баязидом. Одним із символів Каунос стали скельні поховання, що датуються четвертим століттям до н. е. Ці ясно що видніються з Дальяна могили використовувалися також у часи римлян. В могилах ликийского типу найчастіше встановлювали лежак, трійка каменів, На цей лежак укладали покійника, а фасад могили оформляли фронтоном і двома іонійськими колонами. Однак не до всіх гробницям можна підійти, для найвідважніших тут мається мотузкові сходи. Давно вже зотліли останки похованих тут людей. Вічну пам’ять давно минулих цивілізацій охороняють дві левові голови, які з поверхні карийских гробниць дивляться один на одного.
Каунос був важливим торговим і портовим містом. З часом бухта в результаті мулових наносів втратила своє значення і обміліла. На думку Геродота, жителі Каунос самі себе називали уродженцями Гіріта. Місто було засноване сином Мілетоса Каунос, вигнаним з рідного дому через забороненою зв’язку зі своєю сестрою.
Причал знаходиться в десяти хвилинах ходьби від міста. Прибувають сюди на яхтах залишають свої кораблі поруч з островом Деліклі і підходять по каналу на шлюпках до причалу. Міський порт розташовувався в районі озера Сюлюклю біля підніжжя акрополя. Море в ті роки було на рівні самого акрополя. Коли вся Анатолія перебувала під впливом Персії, в часи перського навали, Каунос перейшов під управління Мавсола. Після того як Олександр Великий переміг персів містом стала управляти принцеса Ада, потім Антігонус, а після Птолемеус. Місто входило по черзі в Родоський і Бергамськие королівства.
Фрагменти розташованих на північній стороні стін є середньовічними будівлями. Найдовша стіна починається від північної сторони порту і тягнеться до прямовисних скель біля села Дальян. Північна частина стіни була зведена за часів правління Мавсола. Будови в північно-західній стороні були зведені під час еллінського періоду, а ті, що розташовані безпосередньо біля порту, належать ще більш раннім епохам.
Біля підніжжя акрополя знаходиться театр. Його партер нараховує тридцять три ряду сидячих місць. Одна з розташованих на захід від театру будівель, являє собою церкву на зразок базиліки. Решта руїни належали храму і бані. Ззаду будови, яке має контур у формі незамкнутого кола і прикрашене гладкими колонами, видніється подіум, що стоїть на трьох щаблях. Історики припускають, що це також руїни деякого храму. Чому слугував основою круглий фундамент – невідомо.
Під час розкопок в районі старого порту в північній частині була знайдена галерея почестей. В її околицях зустрічається безліч постаментів, проте самих статуй знайти не вдалося. Джерело, виявлений неподалік від галереї, в даний час відреставрований.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)