Інтернет як глобальна інформаційна система
Повернемося до Інтернету, про який вже йшла мова в попередньому розділі. Зараз ми будемо говорити про Інтернет з погляду виконання ним свого головного призначення: бути глобальною інформаційною системою. Системою, що дає користувачеві необмежені можливості як для інформаційних комунікацій з іншими людьми, так і для отримання будь цікавить його інформацією.
Засоби надання певних інформаційних послуг для користувачів Мережі прийнято називати службами Інтернету. Опишемо деякі найвідоміші служби, розділивши їх на комунікаційні та інформаційні.
Ще раз звернемо вашу увагу на те, що кожна служба Мережі підтримується роботою певного сервера і певного клієнта на комп’ютері користувача.
Робота зв’язки “сервер-клієнт” підпорядковується протоколом: стандарту на виставу, обробку, передачу інформації засобами даної служби.
TCP / IP є базовим протоколом Інтернету. Тоді протоколи служб можна назвати прикладними протоколами (іноді їх називають протоколами другого рівня).
Пояснимо зміст ще двох термінів, що будуть далі використовуватися. Режим on-line – це режим роботи користувача в стані підключення до якого-небудь сервера Мережі. Стан відключеною зв’язку називається режимом off-line. Аналогія: спілкування по телефону завжди відбувається в режимі on-line. При відправленні телеграми ви заповнюєте бланк в режимі off-line, потім телеграфіст в режимі on-line передає телеграму по лінії зв’язку; а потім одержувач читає телеграму в режимі off-line.
Комунікаційні служби Інтернету
Електронна пошта – e-mail. Це найбільш стара і одна з наймасовіших служб Мережі. Її призначення – підтримка обміну листами між користувачами.
Схема роботи електронної пошти відображена на рис. 5.9. Поштовий сервер – це своєрідне “поштове відділення”, куди надходить вхідна кореспонденція зареєстрованих на ньому користувачів. Ця кореспонденція поміщається в поштові скриньки користувачів – спеціально відведені розділи на жорсткому диску. Кожен користувач отримує персональний поштову адресу, за яким до нього будуть надходити листи.
Процес передачі поштового повідомлення схожий на описаний вище процес передавання телеграми. Спочатку користувач в режимі off-line пише текст листа, вказує адресу одержувача. Для цього використовується редактор підготовки листів, що входить до клієнт-програму електронної пошти. Підготовлені листи розміщуються у папці Вихідні. Потім встановлюється зв’язок з сервером. Далі відбувається автоматична робота в режимі on-line: сервер по паролю визначає користувача, приймає всі листи з теки Вихідні, передає надійшли листи, які з’являються в Вхідні. Сеанс зв’язку закінчується. Папка Вихідні стає порожньою, відправлені листи зберігаються в папці Надіслані. Якщо використовується комутована телефонна лінія, то користувач відключає телефонний зв’язок. Після цього він може не поспішаючи переглядати отриману пошту.
Поштовий сервер працює постійно. Він організовує передачу по мережі вихідних листів. Вхідну кореспонденцію поштовий сервер розкладає по поштових скриньках.
Клієнт-програма крім функції прийому / передачі листів під час сеансу зв’язку виконує ще безліч сервісних функцій: підготовку та редагування листів, організацію адресної книги, перегляд поштового архіву, сортування та видалення листів з поштового архіву та ін. Популярним клієнтом e-mail є програма Outlook Express, що входить в стандартну поставку операційної системи Windows.
Безумовно, “мова” у них загальний і вони “розуміють” один одного. Але функції відрізняються. POP3 (Post Office Protocol – протокол поштового відділення), окрім іншого, виконує функцію захисту інформації. Під час сеансу зв’язку він встановлює особу користувача, забезпечує зв’язок з його персональним ящиком. Завдання клієнт-програми – передати на сервер вихідні листи і прийняти надійшли.
Тут використовується більш простий протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol – найпростіший протокол передачі пошти).
Служба телеконференцій, інша назва – списки розсилки. Це теж організація поштового листування. Але якщо по електронній пошті ви відправляєте свій лист якомусь одному особі персонально, то в телеконференції лист надсилається одночасно всім її учасникам. У свою чергу, всі повідомлення, які надходять на адресу конференції, будуть надходити у вашу поштову скриньку і завантажуватися в комп’ютер під час сеансу зв’язку. Щоб стати учасником конференції, на неї потрібно підписатися. Для цих цілей існують певні адреси. Телеконференція завжди присвячується певній темі, тому листування в ній відбувається тільки в рамках теми.
Телеконференція об’єднує в собі як комунікаційну, так і інформаційну функції. З одного боку, тут відбувається особистісне спілкування, з іншого – матеріали конференції містять великий обсяг корисної інформації, яка певний час зберігається на сервері і може розглядатися як деякий інформаційний ресурс (електронна газета). Це особливо важливо для фахівців, що беруть участь у конференціях з професійним тематиками, таким як наука, виробництво, бізнес, торгівля та ін. У матеріалах конференції можна знайти цінні поради, консультації, які допоможуть у прийнятті важливих рішень.
Форуми прямого спілкування – IRC (Internet Relay Chat). У буквальному перекладі – “балаканина” в режимі реального часу (chat-конференції). Спілкування між учасниками відбувається в режимі on-line у письмовій формі. Так само як в телеконференції, учасники chat-конференції діляться за тематичними групами.
На комп’ютері-сервері працює chat-сервер, на ПК користувача – chat-клієнт. Існує безліч різних програм-клієнтів, які розповсюджуються безкоштовно через Інтернет.
Цією службою найбільше захоплюються молоді люди. Спілкування в чаті вони перетворюють у своєрідну гру, в якій кожен учасник найчастіше придумує для себе якийсь образ і обіграє його. Втім, chat-службою можна скористатися і для серйозного спілкування, як колективного, так і один на один.
Інтернет-телефонія – голосове спілкування через Мережу в режимі online. Це нова, що розвивається служба. Її основна перевага перед телефоном – низька ціна. Якість поки поступається телефонного зв’язку (затримки в часі, спотворення звуку), проте немає сумнівів, що з часом цей недолік буде подолано.
Інформаційні служби Інтернету
Інформаційні служби надають користувачам можливість доступу до певних інформаційних ресурсів, що зберігаються в Інтернеті. Такими ресурсами є або файли стандартних форматів, або різного роду документи, які можна переглянути, роздрукувати, зберегти.
Служба передачі файлів. Часто цю службу називають по імені використовуваного протоколу: FTP (File Transfer Protocol – протокол передачі файлів). З боку Мережі роботу служби забезпечують FTP-сервери, а з боку користувачів – FTP-клієнти.
Призначення FTP-сервера – зберігання набору файлів найрізноманітнішого призначення (зазвичай в заархівованому вигляді). Найчастіше це програмні файли: засоби системного та прикладного програмного забезпечення. Але в наборах можуть зберігатися файли і будь-яких інших форматів: графічні, звукові, текстові документи, файли електронних таблиць та ін. Вся ця інформація утворює ієрархічну структуру папок (каталогів і підкаталогів).
Після з’єднання FTP-клієнта з сервером на екрані користувача відкривається файловий інтерфейс сховища папок і файлів на сервері (на зразок Провідника Windows). Далі робота відбувається так само, як з файловою системою на вашому ПК: папки та файли можна переглядати, сортувати, копіювати на свої диски.
Клієнт FTP входить до складу програми Internet Explorer і тому завжди є на ПК, що працює під управлінням Microsoft Windows.
World Wide Web (WWW, Всесвітня павутина) – наймасовіша сьогодні інформаційна служба Інтернету. Це величезна, розподілена по всьому світу інформаційна система, що містить мільйони документів на найрізноманітніші теми.
Працює ця служба на базі протоколу HTTP. Детально про WWW буде розказано в наступному параграфі. Про популярність WWW говорять такі дані: з моменту створення Інтернету (1969 р) до появи WWW (1993 г.) до послуг Мережі підключилися близько 2 мільйонів користувачів; з появою WWW за 5-7 років це число збільшилося приблизно до 200 000 000 чоловік.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)