Драккари вікінгів
Поки античні мореплавці брали участь у розборках в тепличних умовах Середземного моря, представники Європейського Півночі – вікінги – вийшли у відкрите море. Є навіть свідчення, що саме вікінги першими досягли берегів нинішньої Америки. Історики досі сперечаються, коли саме це сталося, але найбільш вірогідна дата – близько 1000 років тому. Командував ж відважними мореплавцями Лайф Еріксон, на прізвисько Ерік Рудий.
До речі, народи Скандинавії, до яких належали вікінги, будували оригінальні кораблі – драккари, які обводами корпусу, вітрилами і звірячою головою на носі нагадували російські тури. Таким чином, можна сказати, що на сході та півночі Європи склалася своя власна школа кораблебудування.
Вікінги проклали знаменитий шлях “із варяг у греки”, проходячи по російських ріках і волоком в Чорне море. Часом вони навіть наважувалися на походи в Середземне море, проходячи багато тисяч кілометрів по Атлантиці.
Таким чином, саме вікінгів можна вважати чемпіонами далеких походів у часи раннього Середньовіччя.
До речі, перевірити на практиці, чи могли вікінги доходити на своїх драккарах до берегів нинішньої Америки, вирішили ще наприкінці XIX століття попередники Тура Хейєрдала. У 1880 році під час розкопок було знайдено судно ” Гокстаде “. Цілком ймовірно, воно було поховано разом зі своїм померлим господарем ще в VIII столітті і непогано збереглося.
Взявши його за зразок, норвезькі суднобудівники зробили його копію і в 1892 році вирушили на ньому через океан, благополучно подолавши шлях від Бергена до Нью – Йорка. Так капітан Магнус Андерсен і його команда довели на ділі, що їхні предки цілком могли долати Атлантику задовго до Колумба.
А недавно їх практичний досвід був підтверджений і науковими дослідженнями, причому досить оригінальним чином – за допомогою… вошей!
Воші, як відомо, по праву вважаються одними з найстаріших паразитів, що живуть на людині. Вони мешкають на нас десятки тисяч років.
Переносять висипний тиф та інші небезпечні захворювання. Винищити їх до кінця не вдалося досі.
Втім, і від вошей іноді буває користь. Вони можуть повідати дуже багато цікавого про древніх шляхах міграції, що переконливо довели Дідьє Pay і Девід Рід з Університету Флориди (США).
Вчені почали з того, що проаналізували мітохондріальні ДНК вошей, які паразитують на людині, і з’ясували, що вони бувають трьох типів: А, В і С. За земній кулі вони поширені вкрай нерівномірно. Тип А зустрічається у всьому світі, В – в Америці, Європі та Австралії, С – в Непалі та Ефіопії.
Наступним кроком стало вивчення мертвих вошей, знайдених на двох муміфікованих головах індіанців Чірібайя, що проживали в XI столітті на території сучасного Перу. На подив учених, виявилося, що вони належать до типу А. А адже раніше вважалося, що воші цього типу потрапили в Америку з кораблями перших поселенців.
Тепер вчені припускають, що європейські воші припливли в Новий Світ з вікінгами, що плавали в Гренландію набагато раніше Колумба.
А ось яке підтвердження стародавніх міфах про амазонок було зроблено археологами в 1904 році в Озеберге, поблизу Осло – фіорду. Вони розкопали дуже красиве судно типу яхти, довжиною 21 м. Подальші дослідження показали, що на цьому кораблі вирушила у свою останню подорож – в ” царство мертвих” королева Аза, оспівана в сагах.
Разом з королевою – амазонкою в цю подорож вирушили не тільки корабель, а й численні вози, скрині, ліжка і навіть ткацький верстат з розпочатим шматком тканини. Тут же були знайдені скелети 10 коней, 4 собак і 2 биків. Загалом, нащадки зробили все, від них залежне, щоб їх королева ні в чому не потребувала і на тому світі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)