Абатство Сакра ді Сан Мікеле
Сакра ді Сан Мікеле, іноді званий абатством Сан Мікеле, – релігійний комплекс, зведений на горі Монте Піркіріано біля входу в долину Валь ді Суса. Комплекс розташований на території комуни Сант Амброджіо ді Торіно і належить єпархії Сузи. Протягом багатьох років Сакра ді Сан Мікеле, велично підноситься над сільцями Авільяна і Кьюза ді Сан Мікеле, вважається символом італійського регіону П’ємонт.
Згідно з деякими історичними документами, в епоху Стародавнього Риму на місці нинішнього абатства розташовувався військовий бастіон, що контролював головну дорогу, яка з’єднувала Італію з Францією. Пізніше, після падіння Західної Римської імперії, лангобарди побудували тут фортецю, покликану захищати ці землі від вторгнення франків.
Про перші роки існування Сакра ді Сан Мікеле відомо дуже мало. Найдавніше свідчення належить якомусь ченцеві Вільяму, який жив в абатстві в кінці 11-го століття і написав трактат по його історії. Вільям пише про те, що абатство було закладено в 966-му році, проте в тому ж трактаті він згадує й іншу дату – час правління понтифіка Сильвестра II (999-1003-й роки). Достовірно відомо, що та частина Сан Мікеле, яка сьогодні служить криптой, була побудована в кінці 10-го століття – це підтверджують ніші, колони і арки, зроблені у візантійському стилі. За легендою, це будова була зведена відлюдником Джованні Вінченцо, якому явився Архангел Михаїл. Та ж легенда свідчить, що матеріали для будівництва крипти, зібрані відлюдником, за одну ніч чудесним чином опинилися на вершині гори.
У наступні роки до крипти було прибудовано ще одне невеличке приміщення, в якому могли розміститися монахи і мандрівники. Пізніше абатство виявилося у власності ордена бенедиктинців і почало активно розвиватися – були побудовані окремі будівлі для прийому мандрівних пілігримів і церква, можливо, на місці давньоримського Каструм (того самого військового бастіону). В 12-му столітті з ініціативи абата Ерменгарди був закладений величезний, 26 метрів у висоту, фундамент від основи пагорба до його вершини, на якому розмістилися нова церква, яка існує і по сей день, і інші будівлі.
На початку 17-го століття Сакра ді Сан Мікеле став занепадати, і в 1622-му році був скасований за наказом Папи Римського Григорія XV. Аж до 1835-го року абатство було закинуто, поки король Карл Альберт не відвернувся до священика і філософу Антоніо Розміні з проханням відреставрувати його і знову перетворити в монастир. І сьогодні Сакра ді Сан Мікеле належить ордену розмініанцев.
Церква абатства, будівництво якої тривало кілька років, привертає увагу незвичайним розташуванням фасаду, який знаходиться на рівні нижчому, ніж внутрішні приміщення храму. Хто має 41 метр у висоту фасад веде до “Драбині Мертвих” – Скалона дель Морті, обрамлена арками, нішами та могилами, в яких аж до недавнього часу можна було побачити скелети покійних монахів. На самому верху сходів стоять ворота Порта делло Зодіаку – шедевр скульптури 12-го століття. В саму церкву можна потрапити через портал в романському стилі, зроблений на початку 11-го століття з сірого і зеленого каменя. Усередині храму видно елементи як готичного, так і романського стилів. На лівій стіні знаходиться величезна фреска із зображенням Благовіщення, а в хорах – триптих Дефенденте Феррарі.
Комплекс Сакра ді Сан Мікеле включає в себе руїни монастиря 12-15-го століть, який мав п’ять поверхів. Наприкінці варто Торре делла Бель Альда – Башта Прекрасної Альдо. А так званий “Склеп ченців”, ймовірно, колись служив каплицею, яка мала форму восьмикутника і відтворювала Храм Гроба Господня в Єрусалимі.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)