Твір від імені тварини
Я собака по кличці Хмарка. Порода – мисливський спанієль. Мені п’ять років, і я живу в людській зграї, вона називається сім’я.
У ній є вожак, це мій господар. Він дуже добрий, я завжди його слухаюсь. Господиня теж добра і лагідна. Вона намагається всіх нагодувати, і мені це дуже подобається. А ще мені подобається, що іноді, коли я зроблю щось не так, господиня каже, що це у мене “в породі”. Це означає, що всі мої предки робили так само і за це мене не можна карати.
У сім’ї двоє дітей: хлопчик 10 років і п’ятирічна дівчинка. Це вона дала мені таку забавну кличку. Діти теж вважають себе господарями. А мені здається, що це мої брат і сестра. Тому що ні з ким не буває так весело, як з ними. Взимку ми роєм нори в заметах, а влітку бігаємо по всіх дворах і знаходимо багато цікавого, особливо я.
Господарі підрахували, що я знаю і розумію 108 слів і виразів. Насправді мені зрозуміло все, що можна запам’ятати за запахом. Або щось повторюється багато разів і тоді це теж можна запам’ятати.
На полювання я ні разу не ходила, бо мій господар цим не захоплюється. Одного разу сусід запропонував взяти мене на полювання. Але господар не погодився. Він сказав, що тоді мені буде дуже складно, тому що я не зможу зрозуміти, хто ж з них двох ватажок.
Мені і без полювання добре живеться. Мене всі люблять і я всіх люблю. Але іноді діти заводять дуже дивну гру – дресирування. Вони приносять шматочки сиру і подають команди: лежати, повзи, бар’єр. Я не розумію навіщо, якщо я і так все їх знаю і виконую, коли це потрібно. І хоча я дуже люблю сир, все ж йду до себе на лежанку. Там мене ніхто не має права чіпати, і я цим користуюся.
Зате коли ми приїжджаємо на дачу, то все разом ходимо в чудове місце. Тут багато піску і його можна копати.
У городі мені рити чомусь не дозволяють. Господиня сердиться і не говорить нічого про породу. А мені здається, що вся справа в ній, в породі.
Ще в тому місці багато води, вона називається морем. І тут настає найцікавіше. Мені кидають у воду палицю. Я пливу за нею і приношу, щоб її кидали знову і знову. Я готова хоч цілий день за нею плавати. Я не можу дочекатися, коли хто-небудь розмахнеться і кине. У мене всередині все тремтить від нетерпіння, і я тихенько поскулівал.
Плавати за палицею – моє найулюбленіше заняття. Мене ніхто не вчив, це точно “в породі”. Навіть на лапах між пальцями є невеликі перетинки. Виявилося, що не всі вміють і люблять плавати. Сусідський пес вміє, але не сильно любить. А дівчинка любить, але не вміє, і її вчить брат.
Мої господарі впевнені, що у всіх тварин є інтелект, особливо у собак. Але вчені не прийшли до єдиної думки. Я не знаю, що таке інтелект і хто такі вчені. Мені потрібно в цьому розібратися. А головне, чому вчені не згодні з моїми господарями. Адже я їм дуже довіряю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)