Асфальтове озеро
Боги карають тих, хто намагається порушити неписані закони, дані згори. Так, наприклад, сталося з індіанцями Чайм, що живуть на острові Тринідад, що притулилося в Атлантичному океані біля північно-східного берега Південної Америки. Колись індіанське селище знаходився на березі кришталево прозорого озера Піч-Лейк. Тепер же…
Одного разу боги лісу подарували людям племені Чайм незвичайну пташку – колібрі. Це крихітне створення, строкате оперення якого змінює свій відтінок залежно від кута падіння на нього сонячних променів, повинно було, за задумом богів, прикрасити життя людей, пом’якшити їх серця і розвеселити душі. Адже недарма ж боги створили пташок прекрасними, наче ожилі квіти. Крім того, пташка ця, завбільшки з муху, відрізнялася дивовижною хоробрістю: сильними ударами дзьоба вона могла збити з дерева змію, яка повзе до її гнізда. Згадавши про відвагу цієї крихітної істоти, що захищає свій будинок від ворогів, і індіанці повинні були в разі потреби безстрашно вступити в бій з ворогом.
Проте сталося так, що, з волі злих духів, в головах Чайм народилися чорні думки. Дивлячись на те, як крихітна пташка, зависаючи над квітами, ласує нектаром, вони задумалися: якщо це істота випиває солодку суть квітки, то яким же воно саме має бути на смак? Ну, хіба не цікаво покуштувати на обід священну пташку, запечену в бананових листах? Сказано – зроблено. Наловивши сплетеної з трави сіткою безліч пташок, індіанці спробували влаштувати бенкет. Однак з цього нічого не вийшло – занадто дрібною і крихкою виявилася їх видобуток, ласощі вийшло нікчемним. А боги, скривджені таким ставленням до їх подарунку, вирішили покарати Чайм. На ранок після ганебної трапези люди побачили, що блакитні води їх озера перетворилися на липку буру бруд.
Така легенда індіанців Чайм, які й донині живуть в околицях озера Піч-Лейк. Це озеро, розташоване на острові Тринідад неподалік від селища Ла-Бреа, наповнене… асфальтом! Площа котловану з полужидкой чорною масою, яка на 40 відсотків складається з бітуму, на 30 з глини і на 30 з солоної води, становить 45 гектарів. На озері є навіть невеликі покриті рослинністю острова. У поглибленнях між тягучими асфальтовими хвилями скупчується дощова вода, і бітумні масла переливаються на ній всіма кольорами веселки, віддалено нагадуючи оперення колібрі, з якою нібито все і почалося.
Ось уже сто років, як тут щорічно видобувають сотні тонн природного асфальту, але менше його не стає.
Поверхня дивного озера місцями настільки тверда, що по ній можна ходити, проте краще цього не робити, все-таки глибина булькаючої буро-чорного котла становить 82 метри, і в разі чого людині вибратися з нього буде так само складно, як мусі, що потрапила в варення. Правда, через якийсь час потопельник, затягнутий на дно, знову опиниться на поверхні, так як асфальт знаходиться в постійному повільному русі. Але, зрозуміло, це вже мало кого потішить.
Легенда про походження Піч-Лейк не задовольняє вчених, вони до цих пір сперечаються про те, звідки воно взялося. Багато хто вважає, що скупчення природного асфальту утворилося в кратері сплячого вулкану. Нафта, потроху поступала з надр землі, змішалася з вулканічним попелом і утворила з часом асфальтовий котел.
За іншою версією, озеро асфальту знаходилося колись на дні моря, і близько 50 мільйонів років тому тіла дрібних морських тварин опускалися на дно, перетворюючись там в нафту, а потім під дією процесів в земній корі ця нафта витіснила на поверхню і згустилася під дією сонця.
Піч-Лейк – найбільше, але не єдине асфальтове озеро у світі. Вони є в Каліфорнії, Туркменії, Азербайджані та інших місцях.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)