Звільнення: визначення
Визначення поняття.
Звільнення – це припинення трудових відносин між роботодавцем і найманим співробітником, коли одна зі сторін трудового договору не бажає або не має можливості продовжувати в подальшому робочі відносини на діючих умовах.
На практиці причин звільнення існує тільки дві: або найманому співробітникові не подобаються умови роботи і він звільняється з власної ініціативи, або роботодавця не влаштовує працівник, як член колективу, і директор ініціює процедуру звільнення сам.
Найбільш “ходові” статті для звільнення.
Що стосується теорії, то в Трудовому кодексі України передбачено більше 40 підстав для звільнення. Але на практиці в “робочому арсеналі” більшості кадровиків використовується всього кілька статей по звільненню.
- – припинення трудового договору за угодою сторін – звільнення з ініціативи працівника – скорочення чисельності або штату працівників організації – у зв’язку із закінченням строку трудового договору – звільнення за прогул).
У цифрах причини звільнення виглядають приблизно так:
- 1) серед загальної кількості вибулих працівників 69,0% складають звільнилися за власним бажанням, 2) 6,1% – за згодою сторін, 3) 2,9% – у зв’язку зі скороченням чисельності. 4) 15,4% – у зв’язку із закінченням терміну ТД.
Решта підстави для розірвання трудових відносин.
Крім того, в Трудовому кодексі України передбачено цілий ряд статей, за якими теж можна розірвати трудові відносини. Ось деякі з них:
- 1) Звільнення за неодноразове невиконання трудових обов’язків. (Має місце після дисциплінарних стягнень у вигляді зауваження чи догани, або письмового пояснення). 2) Звільнення в період випробувального терміну (як з ініціативи працівника, так і з ініціативи роботодавця). 3) Звільнення в зв’язку з відмовою працівника від переведення на іншу роботу або відсутність у роботодавця роботи для перекладу. 4) Звільнення в зв’язку з втратою довіри до працівника. (Спеціальна стаття, передбачена тільки для осіб, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності). 5) Звільнення в зв’язку з поновленням працівника, який раніше виконував цю роботу (найпоширеніші випадки з “декретними” відпустками). 6) Звільнення в зв’язку з невідповідністю займаній посаді (стосується тільки кваліфікованих працівників, які показали незадовільні результати чергової атестації). 7) Переклад працівника на роботу до іншого роботодавця або перехід на виборну посаду. 8) Відмова працівника від продовження роботи у зв’язку зі зміною власника організації, а також у зв’язку зі зміною істотних умов трудового договору. 9) звільнення за станом здоров’я. 10) Обставини, що не залежать від волі сторін.
Процедура звільнення.
Незалежно від причини звільнення, процедура припинення трудових відносин відбувається за однаковою схемою.
- 1) Якщо ініціатором звільнення виступає працівник, то своє побажання розірвати трудовий договір він висловлює в письмовій формі шляхом подання до працедавця відповідної заяви, яка повинна бути завізована роботодавцем, як підтвердження його отримання. 2) Якщо ініціатором припинення робочих відносин виступає роботодавець, то свої наміри він оформляє написанням відповідного наказу по підприємству, з яким працівник повинен ознайомитися і підписати. 3) В день звільнення працівнику повинна бути видана трудова книжка з відповідними записами про прийом на роботу і звільнення. 4) В останній день роботи повинен бути здійснений повний розрахунок з працівників, тобто, зарплата, компенсація за невикористану в поточному році відпустка і вихідну допомогу за бажанням роботодавця.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)