Зразок шкільного твору – ІДЕЙНО-ТЕМАТИЧНЕ БАГАТСТВО ЗБІРКИ П. ТИЧИНИ “СОНЯЧНІ КЛАРНЕТИ” – 11 КЛАС
Варіант 1
I. Історичні передумови появи збірки П. Тичини “Сонячні кларнети”.
II. Світло, музика й ритм як основа всесвітньої гармонії.
III. Значення першої збірки поезій П. Тичини “Сонячні кларнети” в історії української літератури.
Варіант 2
I. “Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, – Лиш Сонячні Кларнети”.
II. Ідейно-тематичне багатство збірки П. Тичини “Сонячні кларнети”.
III. “Я – дужий народ, я молодий!”
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
27 лютого 1917 р. внаслідок перемоги буржуазно-демократичної революції було повалено самодержавство в Росії. Невдовзі було створено Тимчасовий революційний комітет, який закликав українців підтримати російську демократію в боротьбі за політичні свободи. Комітет вважав, що українцям необхідно спрямувати зусилля на “завоювання власних національно-політичних прав, зафарбувати революційні виступи свідомістю власних національних інтересів”.
У березні українські політичні партії утворили Українську Центральну Раду, яка мала представляти інтереси українства, координувати діяльність його політичних партій та громадських організацій. УЦР ухвалила, що всі закони і постанови, як її власні, так і Тимчасового уряду починають діяти після публікації українською мовою. Повсюди в школах, вищих навчальних закладах запроваджується вивчення українознавчих наук: історії України, її права, економіки, української мови, літератури, географії, музики тощо.
7 (20) листопада 1917 р. Центральна Рада, виконуючи волю українського народу, проголосила III Універсалом Українську Народну Республіку (УHP). Таким чином, уперше у XX ст. було відновлено українську державність.
ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ
Внутрішня особистість – це виражене і загнане усередину слово.
М. Бахтін
Як страшно!.. людське серце
До краю обідніло.
П. Тичина
Буде бій Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий…
П. Тичина
Його твори – про сенс буття людини і Всесвіту. Це твори великої філософської наснаги.
С. Тельнюк
Цитати з текстів
Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух, –
Лиш Сонячні Кларнети.
У танці я, ритмічний рух,
В безсмертнім – всі планети.
(“Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух…”)
Я – невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух.
Вітай же нас ти з сонцем, голубами.
Я дужий народ!
Вітай нас рідними піснями!
Я – молодий!
Молодий!
(“Золотий гомін”)
Одчинились двері –
Горобина ніч!
Одчинились двері –
Всі шляхи в крові!
Незриданними сльозами
Тьмами
Дощ…
(“Одчиняйте двері…”)
Теоритичні відомості
“Кларнетизм” – індивідуально-авторський стиль П. Тичини, мистецький напрям, світовідчування та оригінальна естетико-філософська система. Аналіз поняття подає В. Барка в есе “Хліборобський Орфей, або Кларнетизм”, присвяченому творчості П. Тичини. Дослідник переконаний, що як естетико-філософська система “кларнетизм” грунтується на спрямованості до всеохопності й цілісності: Всесвіт у його дивовижному розмаїтті й контрастах є прекрасним цілим творінням Божим, і саме в тих мистецьких творах, які відбивають гармонію цілісності, усьогосвітності, всього кругу життя (у термінах Барки), живе дух справжньої поезії. На переконання Василя Барки, християнський світогляд є беззаперечною основою цілої картини всесвіту в художній творчості. У концепції Ю. Лавріненка основою такої системи є “божественна панівна сила”, а Ю. Коваліва – “Божественна Першосутність”. На думку Ю. Лавріненка, “до основної характеристики клярнетизму належить пристрасне охоплення антитетичности і суперечности та підпорядкування чи, вірніше сказати, естетичне перетворення їх у цільний образ – за допомогою божественної панівної сили (“світло – ритму”, “одвічного Духа”), яка діє в універсумі і в серці людини”.
ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧІ КОМЕНТАРІ
“…одна з головних тем творчості П. Тичини – єдність людини з природою, захоплення мудрістю, красою і доцільністю світобудови. Ліричний герой, його душа споріднені з всесвітом, тонко відчувають найменші зміни у ньому”.
Н. Бернадська
“Перша збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” написана ніби на одному подиху, стільки в ній енергії, бадьорості, життєдайної снаги і захоплення світом, його гармонією”.
Н. Бернадська
“Перед нами новітній поетичний міф про Космос, точніше, про його верховне начало – всезагальний, всепроникаючий світлоритм, що творить музику Сонячних Кларнетів” – цього пантеїстичного символу світлої субстанції світу. Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух – лиш Сонячні Кларнети”, а якщо і є в безмежних далях та глибинах Всесвіту якесь божество, то, в кожному разі, несумісне з авторитарним гнівом, насильством і несвободою.
(Л. Новиченко).
“Для процвітання ліричного світу Тичини потрібен був загадковий зв’язок із тисячолітньою перемогою, чисто духовною, здійсненою у вірі, з часів, коли панівним почуттям на серці була добрість, і правда життя розкривалися навколо, мов квіти весною… Ось чому замісто протиставлення “революція і контреволюція” Тичина розрізняє, що по-нелюдському і що по-людському”.
В. Барка
Хоч Тичину називають то символістом, то імпресіоністом, то романтиком чи зводять характер його поезії до справді притаманної йому панмузичності, та, проте, він не вкладається в рамки жодного “ізму”. Тичина розклав і по-своєму синтезував класицистичні, народнопісенні і наймодерніші естетичні засоби в наскрізь оригінальній поезії. З одного боку, це наче новатор-модерніст у західному розумінні, але з другого боку – це модернізм нетиповий для Заходу, ренесансовий – а не декадансовий, сповнений радості й світла, відтіненого тьмою у многості нюансів і переходів”.
(Ю. Лавріненко).
У “Соняшних клярнетах” – небувала пристрасть і відвага заглянути у всі темні безодні свого часу. Так виринув образ нареченої, яку, замість сподіваної “голубої блакиті” повінчала “незриданними сльозами-тьмами” горобина ніч терору (“Одчиняйте двері”). Було це провіщення трагедії на всю добу розстріляного відродження і образ “нареченої” вирине ще не раз – як от у Хвильового та інших ліпших письменників 20-х років”.
Ю. Лавріненко
Приклад твору
Поява збірки П. Тичини “Сонячні кларнети” стала важливою подією в українському літературному житті. Це була нова сторінка української поезії. І сучасників поета, і читачів всіх наступних поколінь зачаровувало поєднання звукових і зорових образів, характерне для первісного мистецтва – сонячні кларнети, музика, яку можна побачити. Єднання поета із всесвітом через посередництво музики, слова, зорових образів було наповнене актуальним змістом. У “Сонячних кларнетах” знайшли відображення бурхливі події початку XX ст.
Ідейно-тематична єдність першої поетичної збірки зумовлена глибинним “кларнетизмом”. Це поєднання технік символістського, імпресіоністичного, експресіоністичного письма, що грунтуються на тисячолітній народнопісенній українській культурі. Важливим елементом “кларнетизму” є музикальність як основний первень всесвіту. Він міститься у ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці.
Дослідник Л. Новиченко називав збірку “Сонячні кларнети” своєрідною ліричною драмою, головний конфлікт якої “відбувається в самій свідомості поета, конфлікт між знайденою вселенською “гармонією” і аж ніяк не гармонійними голосами живого життя…”. Конфлікт цей реалізується через образ сонця, світла, тобто сили, що вбиває ніч. Цей вогонь несе рух, неспокій, знищує затишок. Наприклад, у “Думі про трьох вітрів” сонце уособлює всемогутню силу, що несе пробудження землі й народу, який працює на цій землі.
“Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух” – відхрещується ліричний герой від догм минулого. Світло і музика породжую сонячні кларнети, а світло істини, гармонії, любові відкриває шлях до Бога-Абсолюту. Світло і музика породжуються не тільки образ сонячних кларнетів, але й багато інших, зокрема образ золотого гомону.
Поема “Золотий гомін” побачила світ 1917 року, але відразу ж після опублікування була скалічена ідеологічною цензурою. Так, з тексту твору були вилучені символи християнства (Бог, хрест, храм, молитва). Цензурні купюри внесли суттєві зміни в концепцію твори, порушили первісну гармонію. Будучи сином свого народу, поет відтворює через емоційно насичені картини український світогляд, що став своєрідним синтезом християнських і язичницьких уявлень.
Сюжету у поемі в традиційному розумінні немає, його утворює розвиток думки, почуттів, емоцій ліричного героя, що реалізується в символічному образному ряді. Вихідним пунктом цього ряду є символічний образ золотого гоміну. Це багатоплановий і багатозмістовний образ, що постає на основі музикальних асоціацій. У своєму щоденнику поет писав про те, що кожен метал, якщо по ньому вдарити, може народжувати різні звуки: “Золото, коли по ньому б’ють, – співає; срібло – плачем розливається і дзвонить”. Гомін асоціюється із ревом натовпу, який вийшов на захист своїх прав. Золотий гомін – це музика майбутніх перетворень.
З іншого боку, у символічному образі золотого гоміну прочитуються й зорові картини. Особливо це проявляється в контексті із образом Києва. Київ – місто, з якого християнство поширилося на всі слов’янські землі. Невипадковим є і образ Андрія Первозванного. За легендою, відтвореною у “Повісті минулих літ”, він побував із проповіддю в землі скіфів, побував на схилах Дніпра, де згодом виник Київ, і освятив це місце. На мою думку, ці образи, апелюючи до минулого, створюють картину сучасної поетові реальності. Революційні події вселили в серця українців надію на відроження державності. Як раніше, Київ, освячений апостолом Андрієм, став центром християнства, так і тепер він стане центром нової культури:
То Україну
За всі роки неслави благословляв хрестом
Опромінений
Ласкою Божою в серце зранений
Андрій Первозванний.
І засміялись гори,
Зазеленіли…
Дослухаючись до музики всесвіту, ліричний герой підсвідомо відчуває, що в ній народжуються і мінорні звуки. Це передається через образи двох чорних гробів, калік, чорного птаха із очима-пазурями:
Чорній птах із гнілих закутків душі,
Із поля бою прилетів.
Центральним у циклі “Скорбна мати” є образ Божої Матері. Він є усобленням простої жінки-матері, Матері Ісуса і розтерзаної матері-України. У контексті Тичинової поезії храмом є весь навколишній світ, і в цьому храмі можна співати молитви. Але світ зруйновано – гармонію, храм спотворено: “чийсь труп в житах чорніє… “. Саме тому Марія в розпачі стверджує: “Не будь ніколи раю у цім кривавім раю”.
Збірка “Сонячні кларнети” наповнена світлом, музикою, ритмом, які є невід’ємною частиною духу Павла Тичини. Серце поета чуйне до найменших порушень всесвітньої гармонії й гостро реагує на найменші прояви зла.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)