Зовнішнє дихання. Газообмін у легенях і тканинах
Дихальні рухи (рис. 89). Вдих і видих ритмічно змінюють один одного, забезпечуючи проходження повітря через легені, їх вентиляцію. Зміна вдиху і видиху регулюється дихальним центром, розташованим в довгастому мозку. У дихальному центрі ритмічно виникають імпульси, які по нервах передаються міжреберних м’язів і діафрагми, викликаючи їх скорочення. Ребра піднімаються, діафрагма за рахунок скорочення її м’язів стає майже плоскою. Обсяг грудної порожнини збільшується. Легкі слідують за рухами грудної клітки. Обсяг легких збільшується, тиск повітря в них стає менше атмосферного, повітря засмоктується в легені – відбувається вдих. Потім міжреберні м’язи і м’язи діафрагми розслабляються. В силу тяжіння ребра опускаються вниз. При цьому об’єм грудної порожнини зменшується, легені стискаються, тиск повітря в них стає вище атмосферного, повітря видавлюється з легких – відбувається видих.
У відносному спокої доросла людина робить приблизно 16 дихальних рухів за 1 хв.
Життєва ємність легенів. При спокійному вдиху в легені дорослої людини надходить близько 500 см3 повітря. Такий же об’єм повітря видаляється з органів дихання під час спокійного видиху.
Найбільший обсяг повітря, який людина може видихнути після найглибшого вдиху, становить близько 3500 см3. Цей обсяг називають життєвою ємністю легень (ЖЕЛ).
У різних людей життєва ємкість легень неоднакова. Її визначають при медичних обстеженнях за допомогою спеціального приладу – спірометра (рис. 90).
Обмін газів у легенях. Зміст газів у вдихуваному і видихуваному повітрі неоднаково. Вдихає повітрі міститься близько 21% кисню, 79% азоту, приблизно 0,03% вуглекислого газу, невелика кількість водяної пари та інертних газів.
У видихуваному повітрі міститься менше кисню (16%), значно більше вуглекислого газу (до 4%) і водяної пари. Вміст азоту і інертних газів у вдихуваному і видихуваному повітрі не змінюється. Різниця у змісті кисню і вуглекислого газу у вдихуваному і видихуваному повітрі пояснюється обміном газів у легеневих бульбашках. Концентрація вуглекислого газу в венозних капілярах легеневих пухирців набагато вище, ніж в повітрі, що заповнює легеневі пухирці (рис. 91, А). Вуглекислий газ з венозної крові надходить в легеневі пухирці і під час видиху виводиться з організму. Кисень з легеневих пухирців проникає в кров і вступає в хімічну сполуку з гемоглобіном. Таким чином кров з венозної перетворюється на артеріальну.
Обмін газів у тканинах. З капілярів великого кола кровообігу кисень надходить у тканини (рис. 91, Б). У артеріальної крові кисню більше, ніж у клітинах, тому він легко вступає у них. Вуглекислий газ, якого в тканинах міститься більше, з клітин надходить у кров. Таким чином в тканинах всіх органів відбувається перетворення артеріальної крові у венозну.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)