Зовнішня політика СРСР у післявоєнний час
Зовнішня політика СРСР у післявоєнні роки здійснювалася в умовах глибокої політичної конфронтації. Перемога Радянської держави в боротьбі з фашизмом, значно підвищила авторитет країни на міжнародній арені. У той же час США не збиралися здавати свої лідерські позиції.
Основний вектор зовнішньої політики СРСР у повоєнні роки
Боротьбу за лідерство двох наддержав значно ускладнювало те, що в деяких країнах Європи до влади прийшли ліві лідери, які підтримуючи комуністичну ідеологію, не квапилися розривати капіталістичні зв’язку з США. Зовнішня політика СРСР в цей період була спрямована на викорінення імперіалізму, зокрема американського, і на зміцнення влади комуністичних урядів у європейських державах.
Вже в 1946 році в СРСР була встановлена так звана санітарна зона – геополітична ізоляція, яка була викликана страхом проникнення в держави чужої ідеології.
Створення Комінформбюро
У 1947 році радянський уряд ініціював зустріч лідерів дев’яти комуністичних партій Європи, з метою створення органу, який регулював би побудова соціалізму в європейських державах, і перешкоджав спробам втручання США у внутрішню політику соціалістичних держав.
Договір про створення Коминформбюро був підписаний всіма іноземними делегатами та радянською стороною. Головні функції Комінформбюро полягали у взаємній підтримці соціалістичних держав на політичній арені. Створення Комінформбюро стало подією, яка розділила світ на соціалістичний і капіталістичний табір.
Пізніше подібні угоди радянський уряд підписало з іншими дружніми державами – Корейською Народною Демократичною Республікою, Німецькою Демократичною Республікою та Китайською Народною Республікою. Такі договори передбачали обов’язок з боку СРСР учувствовать у всіх протистояннях, які можуть виникнути у цих держав з США.
Незабаром, СРСР випав випадок виконати свою обіцянку, і тим самим посилити відносини з капіталістичним Заходом: війська США втрутилися в хід громадянської війни в Кореї.
СРСР і країни “третього світу”
Після початку холодної війни, крім “капіталістичного” та “соціалістичного” блоків, виник загадковий на той час “третій світ”, який складався з найбідніших держав, які до закінчення Другої Світової війни не викликали політичного інтересу, ні у США, ні у СРСР.
Низький рівень політичного та економічного розвитку таких держав став головним інструментом у боротьбі двох різнополюсних імперій. Скориставшись розпадом колоніалізму, радянська держава початок вкладати мільйони рублів в економіку колишніх колоній – країн Африки, Латинської Америки та Азії.
Натомість від урядів держав “третього світу” було потрібно тільки входження до складу соціалістичного блоку. Тим не менш, незважаючи на регулярну фінансову допомогу СРСР, ці держави охоче брали також допомогу від США, і довгий час займали нейтральні позиції в глобальному протистоянні.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)