Зовнішній державний займ: визначення

Зовнішній державний займ – це форма отримання позики державою від зовнішніх кредиторів.

В залежності від мети використання зовнішню позику класифікується на такі види:

    Експортний займ (для придбання певної продукції); Фінансовий позику (для покупки товарів в країні-кредиторі); Валютний займ (з метою врегулювання платіжного балансу).

По термінах зовнішню позику класифікується на:

    Короткостроковий (приблизно видається до 2-х років); Середнього терміну дії (надається державі на 5-7 років); Довгостроковий (видається країні на 20 років і більше).

Зовнішня позика передбачає повернення грошей з відсотками. У деяких випадках країна-кредитор не вимагає виплату відсотків. Від таких факторів залежить рівень процентної ставки:

    Темпів інфляції; Терміну, на який видається дана позика.

Однією з форм зовнішньої позики виступає емісія облігацій, особливо державними банківськими установами, які розміщуються на світовому ринку капіталів. Крім терміна “облігація” також застосовуються і інші позначення такі, як “сертифікат”, “казначейський вексель” або “позику”. Кожна держава використовує свою термінологію для своїх цінних паперів. Перед іншими акціями та активами цінні папери держави мають декілька перевагами:

Характеризуються найвищим відносним рівнем надійності для вкладених коштів;
відрізняються мінімальним ризиком втрати основного капіталу і прибутку по ньому;
мають в порівнянні з іншими видами цінних паперів пільгове оподаткування.

Особливості видачі зовнішніх позик

Зовнішню позику країнам, що розвиваються надається по “офіційної лінії допомоги розвитку”. Вони передбачають спеціальні пільгові умови:

    Термін, на який надається дана позика, становить до 50 років; Низьку процентну ставку – зазвичай 0,5 – 2% річних.

Зовнішню позику на 1-2 роки видається зазвичай приватними компаніями (фірмова позика) і депозитними банківськими установами (банківська позика), а також іншими банками короткострокового кредитування. Позика на більш ніж 5 років надається фінансовими установами, що спеціалізуються на довгостроковому кредитуванні (наприклад, страховими компаніями, банкирскими будинками, інвестиційними трестами і фірмами, міжнародними організаціями).

У Сполучених Штатах і Японії великі зовнішні довгострокові позики надаються експортно-імпортними банківськими установами.

Основні міжнародні фінансово-кредитні організації, які надають позики державам, що розвиваються, на фінансування певних проектів (в більшості випадків в області інфраструктури та сільського господарства):

    Міжнародний банк реконструкції та розвитку (видає валютні позики); Міжнародна фінансова корпорація; Міжнародна асоціація розвитку.

Суттєве значення в міжнародному кредитуванні мають і регіональні фінансові установи. Наприклад, в ЄС діють:

    Європейський фонд валютного співробітництва (видає позики державам-членам на врегулювання платіжного балансу); Європейський інвестиційний банк (кредитує заходи з метою сприяння розвитку відсталих регіонів, модернізації їх окремих галузей промисловості); Європейський фонд розвитку.

Мінуси зовнішньої позики для європейських країн

Надання значних суми кредитів європейським державам, що розвиваються, у вигляді допомоги розвитку, звичайно ж, зіграло свою роль у вирішенні їх важливих економічних проблем. Але, як відзначають фахівці, позики в кінцевому рахунку привели до утворення гігантської зовнішньої заборгованості. Остання виступає сьогодні одним з основних чинників, які стримують економічне зростання країн, що розвиваються європейських країн.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Зовнішній державний займ: визначення