ЗОРЕПАДИ МЧАТЬ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ – Ігор СОКОЛ

Ігор СОКОЛ та Веле ШТИЛВЕЛД – наукові оглядачі

Якщо заглянути через найбільш популярні пошукові сервери в глибини Інтернет, то при слові ЗОРЕПАД на вас обрушаться… “зірки”, тому що відповідно до народної традиції – зорепад здавна пов’язують з “виконанням мрій”… “З неба скотилася інша зоря вам – на погони”, – співав великий поет-пісняр Володимир Семенович Висоцький…

У грудні 2000 р. американське місто Сан-Марино запрошувало на виставку “Зорепад: 1000 років мистецтва і науки астрономії”. Під такою назвою тут проходила цікава експозиція. Увазі глядачів пропонувалося понад 120 раритетних ілюстрованих книг і манускриптів з Хантингтоновського зібрання, включаючи праці таких найбільших діячів, як Птолемея, Галілея, Коперника, Ньютона, Кеплера, Хаббла, Ейнштейна й інших легендарних учених. Крім цього, на виставці були представлені унікальні експонати, спеціально зібрані науковими й історичними закладами США. У тому числі місячний камінь, доставлений з поверхні Місяця одним з місяцеходів НАСА. Каліфорнійський інститут технології передав організаторам виставки заворожливі фотографії “глибинного космосу” і нашої галактики. Відвідувачі експозиції також змогли ознайомитися з історією астрономії за допомогою унікальних комп’ютерних “станцій”.

Дійсно, і в наші дні зорепади є помітним явищем.

У ніч з 18 на 19 листопада 2002 р. у Європі пройшов зорепад, якого не було більше 200 років. З цим метеорним потоком Земля зустрічається щорічно, але цього разу він був надзвичайно могутнім. Леоніди – це курний хвіст комети Темпель-Туттля, що рухається по складній орбіті навколо Сонця з періодом обертання приблизно 33 роки, але щорічно зачіпає своїм хвостом Землю в середині листопада.

За даними астрономів НАСА, на цей раз Європа побачила те, чого не бачила з 1767 року, – увесь цей час головними глядачами небесного видовища були азіати і північноамериканці. А далі європейцям прийдеться посумувати без нього до 2098, а то й до 2131 року. Пік метеорного шторму прийшовся на 4 годину за Гринвічем – 6 ранку в Києві. У цей час над Землею пролітало приблизно тисяча метеорів на годину – іншими словами, по 16 штук за хвилину. Тим, хто знаходився удалині від міст, дісталося лише по кілька сотень “падаючих зірок” на годину: їм, на відміну від городян, не перешкодило яскраве електричне світло.

Звичайно, не в такому величезному масштабі, у нашому українському небі подібні явища спостерігаються щорічно в серпні місяці.

Насамперед, мова тут іде про метеори. Вони з’являються тому, що в земну атмосферу з величезною швидкістю влітають дрібні тверді крупинки, що важать частки грама. Вони рухаються з величезною швидкістю, що доходить до 73 км/сек, тобто в багато разів більше, ніж швидкість кулі і снаряда. Влітаючи в атмосферу з такою швидкістю, метеорна частка зустрічає надзвичайно сильний опір повітря. Тому вона швидко нагрівається до дуже високої температури, скипає і випаровується, перетворюючись на розпечений газ, що швидко розсіюється в повітрі. Найчастіше метеори спостерігаються в шарі атмосфери на висоті від 80 до 120 км.

Буває, що метеорний потік виявляється особливо рясним, тоді й спостерігається дійсний “зоряний дощ”, що доходить до щільності, коли “у небі висить, догоряє зірка – нікуди падати”, як співав великий бард.

Між іншим, такий зоряний дощ спостерігався по всій Європі в ніч з 9 на 10 жовтня 1933 року. У радянському Ленінграді його спостерігали близько 23.00 на протязі півтори години. Цілі юрби людей зупинялися на вулицях, милуючись цим чудовим “небесним феєрверком”.

16 серпня 2003 р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

ЗОРЕПАДИ МЧАТЬ КРІЗЬ СТОЛІТТЯ – Ігор СОКОЛ