Зона боліт

Болота також відносяться до поширеність типу рослинності і формуються в зоні стійкого надмірного зволоження.

Це перезволоження може бути пов’язано з високим стоянням грунтових вод або з атмосферними опадами, які накопичувались в слабодренованих ділянках, що не мають стоку. Відповідно до цього болота в найзагальнішому плані ділять на низинні та верхові. За особливостями розвивається рослинності виділяють трав’яні і гіпново-трав’яні болота, що утворюються в умовах слабкої проточности і сильного перезволоження грунту. Ці болота приурочені до понижень рельєфу в долинах річок і на вододілах.

Для трав’яного покриву характерні вологолюбні злаки, осоки, пухівки (Eriophorum) і болотне різнотрав’я. Дуже часто тут розвивається моховий покрив з гипнових мохів, наприклад, видів мніум (Mnium). Трав’яні болота щодо багаті поживними речовинами. Ці болота широко поширені в Росії від арктичної тундри до степів.

Сфагнові болота найбільш широко представлені в лісовій зоні, тайговій зоні і в змішаних хвойно-широколистяних лісах. Цей тип боліт найбільш часто зустрічається в Західному Сибіру. Сфагнові болота розвиваються переважно в умовах рясного застійного зволоження і бідні на поживні речовини. Едіфікаторамі цих боліт є види мохів з роду сфагнум (Sphagnum), яких на території Росії відомо близько півсотні. На необлесенних і слабооблесенних сфагнових болотах рясні журавлина, деякі осоки, росичка круглолиста (Drosera rotundifolia). З деревних рослин нередка карликова береза (Betula тато). З трав ростуть морошка (Rubus chamaemorus) і види пухівки (Eriophorum).
Близько 8 видів лікарських рослин зустрічається переважно на болотах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Зона боліт