Зображення суспільства в романі Г. Флобера “Пані Боварі”. Образи обивателів – Франція – РОМАН ХІХ СТ
Мета – формувати компетентності: Предметні (знання особливостей перебігу літературного процесу ХІХ ст.; розуміння значення творчості Г. Флобера для розвитку романістики; розуміння філософсько-етичної проблематики й системи образів для розкриття ідейного задуму роману “Пані Боварі”; уміння виокремлювати головне та другорядне в тексті; культуру мовлення; аналітичне мислення; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: навички самостійної роботи; пізнавальну активність; комунікативну: навички спілкування в парі, колективі; толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційну: уміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; загальнокультурну: свідоме ставлення до моральності; гуманістичний світогляд; читацькі інтереси).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія.
Основні терміни й поняття: романтизм, реалізм, роман.
Обладнання: портрет Г. Флобера, тексти роману “Пані Боварі”, ілюстрації до нього.
Поезія, подібно до сонця, змушує і гнойову купу виблискувати золотом…
Г. Флобер
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Робота з епіграфом
· Як ви розумієте епіграф до уроку?
2. Слово вчителя
– Роман “Пані Боварі” став відкриттям у французькому та європейському мистецтві. Це книга про буденне життя, позбавлена карколомного сюжету. Але водночас це опис трагедії, досить звичної для повсякдення. роман має багатозначний підзаголовок: “Провінційні звичаї”. Однак Флобер наголошує, що “Немає провінцій – є Франція”. АВТОР змальовує залежність характеру головної героїні, ім’ям якої названо твір, від поглядів і звичаїв середовища, що її оточує, а також середовище, значення якого в романі не є меншим. Те, що це роман саме про суспільство, підтверджує композиція: почавшись з оповіді про Шарля Боварі, він завершується розповіддю про аптекаря Оме. Емма з’являється тільки в другому розділі; після її смерті вміщено ще три глави, у яких письменник зображує лицемірство церковників, порожнечу церковного обряду, самовдоволення й кар’єризм мешканців Йонвіля. Шарль після смерті Емми підноситься над оточенням завдяки вмінню кохати та страждати.
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Вступне слово вчителя
– У романі немає ані буяння колориту історичної епохи, ані звабної розкоші великосвітського життя, ані родинних таємниць, ані жахаючої екзотики столичних нетрів.
Усе відбувається надто просто, без жодних значних подій. Флобер оповідає про нерухоме провінційне існування, про застигле болото непривабливого побуту без показного драматизму, без ревнощів, майже без дії. Однак зображення звичайних обивателів допомагає зрозуміти тло, на якому розгортається життєва драма головної героїні.
2. Аналіз образів героїв літературного твору (робота В малих групах)
· У 6 групах схарактеризуйте образи обивателів роману Г. Флобера “Пані Боварі”, добираючи цитати на підтвердження своєї думки: 1-ша група – Шарля Боварі, 2-га – аптекаря Оме, 3-тя – Леона Дюпюї, 4-та – Родольфа Буланже де ла Юшетта, 5-та – крамаря Лере, 6-та – кюре Бурнізьєна.
Очікувані відповіді
1-ша група. Шарль Боварі. Шарль Боварі – чоловік Емми, людина дуже проста. За фахом він лікар, але, як і в усьому іншому, не дуже вправний у своїй професії. Насправді він не має достатньої кваліфікації, щоб називатися лікарем. Він лише “офіцер здоров’я”. Коли Шарль, умовлений місцевим фармацевтом Оме, оперує ступню конюха Іполита за нібито новітнім методом, це зрештою призводить до ампутації ноги. Шарль палко кохає свою дружину Емму та вважає, що вона бездоганна в усьому, хоча насправді це не так.
Шарль Боварі – завершений образ, утілення обмеженості й міщанської самовдоволеності. Водночас цей примітивний і смішний Шарль здатний на глибоке й сильне почуття: він продовжує кохати дружину навіть після її смерті, а викриття її зрад спричиняє його тихий відчай. Відтепер він викликає не тільки іронічний сміх, а й співчуття, зворушуючи читача.
2-га група. Аптекар Оме. Пан Оме – міський фармацевт. Він матеріаліст і самовдоволена людина із завищеною самооцінкою, яка прагне визнання своїх “талантів”, друкуючи пихаті й заяложені коментарі в місцевій газеті.
Він не має лікарської ліцензії, проте намагається довести, що є експертом у галузі медицини, консультуючи клієнтів у своїй аптеці. Щоправда, йому заважає конкурент в особі Шарля Боварі, тому Оме, принаймні зовні, стає “найкращим другом” лікаря, водночас щоразу намагаючись зашкодити його репутації. Для того щоб змусити Шарля виїхати з Йонвіля, Оме наполягає на оперуванні ступні Іполита (за тих часів на таку операцію міг зважитися лише відчайдушний лікар), сподіваючись привернути увагу мешканців міста також до себе. Проте операція закінчилася нещастям: конюхові ампутували ногу аж до стегна.
3-тя група. Леон Дюпої. Леон – другий коханець Емми, повна протилежність попередньому. Цей юнак приваблював її своєю чистотою, недосвідченістю у сердечних справах. Ось хто обожнюватиме її – це винагорода за всі страждання. Із Леоном вона ніби цілком утілила свою мрію. Проте це щастя – лише видимість. Потоваришувавши з Еммою, Леон справляє враження найкращої пари для неї: він поділяє її романтичні погляди та зневагу до повсякденного життя, узагалі обожнює ЕММУ. За кілька років після його від’їзду до Парижа вони знову зустрічаються: відтепер починається їхнє пристрасне кохання. Дуже палкі спочатку стосунки згодом згасають: реальність підготувала черговий нищівний удар для Емми, цього разу смертельний.
Леон розчаровується в Еммі, особливо тоді, коли залицяння й догоджання починають заважати його роботі. Коли вона вперше прийшла до нього на роботу, він приємно здивований та одразу залишає роботу заради неї. За деякий час його відсутність на робочому місці призводить до напружених стосунків зі співробітниками й позначається на його результатах. Хтось надсилає його матері листа, у якому повідомляється про те, що її син любиться із заміжньою жінкою. Мати Леона наполягає на тому, щоб він розірвав свої стосунки з Еммою. Він так і робить, хоча й неохоче. Леон виявився слабкою людиною: йому пообіцяли підвищення по службі за умови, що він ніколи більше не побачиться з коханкою – і Леон погодився.
Коли Емма потрапляє у скрутне фінансове становище, то намагається умовити Леона вкрасти гроші в конторі його наймача. Ось тоді Леон насправді дуже лякається. Він відмовляється від своїх зобов’язань коханця та зникає з життя Емми.
4-та група. Родольф Буланже де Ла Юшетт. Родольф – це заможний місцевий поміщик, який зваблює Емму. Саме з ним розчарована Емма зраджує Шарлю – спочатку в уяві, а потім у реальності. Вона сподівалася, що хоча б коханець справдить її мрії, але знову помилилася. Родольф – егоїстичний самець, для якого жінки – це розвага. Емма стає ще однією ланкою у довгому ланцюзі його коханок. Хоча спочатку Родольф захоплений Еммою, проте його почуття до неї несправжні. У коханні Родольфа не було нічого романтичного, а лише пошук тілесних насолод. Емма не відчувала фальші у його словах. Відраза до Шарля штовхнула її в обійми цього цинічного донжуана. Від нього вона чекала широких жестів, але її обранець – зовсім не та людина, якою вона його уявляла; зрештою наслідком її чергового розчарування став нервовий зрив. Коли становище Емми дедалі ускладнюється, Родольф утрачає інтерес до неї та нервує через те, що Емма поводиться необачно. Він припиняє свої стосунки з ЕММОЮ, але не раніше, ніж стається випадок із листами й подарунками від попередніх коханок, кожна з яких вимагає від Родольфа або кохання, або грошей.
Почуття Родольфа до ЕММИ згасають, проте він не відмовляється від її цінних подарунків, хоча розуміє, що вона не може дозволити їх собі. Емма дарує Родольфові такі подарунки, які, на її думку, мала б дарувати коханка такого аристократа, як віконт. Зі свого боку Родольф дарує Еммі менш цінні подарунки, хоча його фінансовий стан набагато кращий, ніж у Емми. Приймаючи її подарунки, Родольф не почувається чимось зобов’язаним ЕММІ, хоча усвідомлює, що Емма в такий спосіб збільшує свою заборгованість перед Лере.
Емма благає Родольфа допомогти їй подолати фінансову кризу, удаючися до обміну “секс на гроші” з Родольфом, хоча напередодні вона відмовила в цьому іншому панові. У такий спосіб вона діє як найкорисливіша з коханок Родольфа. Через це він не вважає за потрібне допомогти Еммі, хоча має змогу врятувати Емму від кредиторів.
5-та група. Крамар Лере. Лихвар Лере – дуже пересічний, буденний і дрібний хижак, павук, який тихенько плів свою павутину, у якій заплуталася недосвідчена Емма. Він – лицемірний і лукавий торговець, який постійно переконує Емму купувати в нього у кредит та позичати у нього гроші. Лере майстерно грає з Еммою, і зрештою її заборгованість крамареві руйнує Емму фінансово та змушує її вчинити самогубство.
Лере має репутацію агресивного кредитора в Йонвілі. Якби Емма чи Шарль поцікавилися тим, хто такий Лере, або прислухалися до місцевих пересудів, то вони дізналися б про те, що Лере своїми діями вже зруйнував життя одного з мешканців міста. Єдиний друг, якому вони вірять, Оме, знає про підступність Лере, проте він не бажає повідомити подружжю Боварі про це. Тому Емма й Шарль, не розповідаючи одне одному, позичають гроші у Лере.
6-та група. Кюре Бурнізьєн. Священик Бурнізьєн мав би бути підтримкою для Емми. Суспільна функція духовної особи – бути наставником, напучувати та зцілювати стражденні душі, але саме до цього він здатний найменше, проте корів кюре лікує залюбки та вдало. Серед своїх парафіян він мав репутацію непоганого ветеринара. Коли Емма, переживаючи душевну кризу, звернулася за порадою до свого духовного пастиря, він порадив їй випити води з цукром. Отже, це ще одна із гримас побуту провінції.
3. Презентація результатів роботи груп
4. Узагальнення вчителя
– Практично кожна деталь, епізод та вчинок головних героїв – своєрідні цеглинки в логічній побудові концепції роману та психологічній картині провінційного суспільства. Автор ретельно змальовує характери героїв і деталі їхнього побуту. Флобер переконливо відтворює колорит французької провінції ХІХ ст., показує бездушну буржуазну атмосферу. Більшість мешканців Йонвіля порядні тільки зовні, переймаються лише власною вигодою, готові домагатися її у будь-який спосіб. Наприклад, аптекар Оме, який ніби полюбляє всім допомагати, робить це насправді заради задоволення власних амбіцій. Улюблена розвага в містечку – це підглядати за сусідами та пліткувати. Психологізм Флобера у романі “Пані Боварі” межує з натуралістичним зображенням дійсності, але головним для нього є соціальний аспект. Тому це не просто замальовка життя окремої людини чи навіть цілої провінції, а широка картина існування тогочасного французького суспільства.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
Постановка й розв’язання проблемного питання (запис до зошитів)
· Розтлумачте підзаголовок “Побут провінції” роману Г. Флобера “Пані Боварі”. Відповідь аргументуйте.
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
1. Інтерактивний прийом “обмін думками”
Чи рекомендуватимете ви своїм дітям та онукам прочитати “Пані Боварі” Г. Флобера? Чому?
2. Інтерактивний прийом “ланцюжок”
· За ланцюжком підбийте підсумки вивченого.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Дібрати цитати до характеристики Емми Боварі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)