ЗНО – Усна народна творчість Загальна характеристика

Основою і водночас складовою частиною літератури є фольклор. “Народна творчість – це той грунт, на якому виростають і література, і театр, і музика, і образотворче мистецтво – і без якого вони засохли б. Звичайно, далеко не кожний художній твір будується безпосередньо па народній основі. Але кожний справді художній твір виростає неодмінно на народному грунті, на грунті народного світогляду”, – підкреслював видатний поет і вчений М. Т. Рильський у своїй статті “Краса і велич народної творчості”.

Фольклор (від англ. folk-lore – народна мудрість; народне знання) – художнє відображення дійсності в словесних, музичних, хореографічних, драматичних формах колективної народної творчості, пов’язаної з життям і побутом народу (народна творчість) (у широкому значенні); словесна творчість народу (у вузькому).

Характерні ознаки фольклору

– Колективність;

– усна форма творення і реалізації;

– постійні форми;

– строга послідовність композиції;

– повторюваність;

– традиційність;

– варіантність;

– відсутність автора (анонімність);

– простота і прозорість стилістики;

– переважання дієслівних рим;

– тривалий час творення (доповнення) багатьма поколіннями.

Художні прийоми фольклору

– Образи тварин, рослин, птахів, що набувають значення символів (калина – дівоча

Краса, сокіл мужність, відвага);

– діалог;

– звертання;

– рефрени (повтори) (“Ой роде ж мій, роде, ой роде ж мій милий”);

– психологічний паралелізм (“явір похилився – козак зажурився”);

– характерні порівняння (позитивні – “тиха, як вода”, “чиста, як сльоза”, негативні “очі, як у жаби”;

– постійні епітети (“рідна мати”, “хрещатий барвінок”, “ясні зорі”);

– гіперболізація;

– зменшено-пестливі слова (“котику-братику”, “лисичко-сестричко”, “спатоньки хоче”);

– узагальнення (“вдома і солома їдома”);

– вислови-порівняння (“як грім серед ясного неба”).

Фольклористик. – наука про усну народну творчість.

Фольклорні роди і жанри

Народна лірик. – поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв. Ліричні твори майже завжди безсюжетні.

Народний епос. розповідні фольклорні твори, до яких належать загадки, прислів’я та приказки, анекдоти (малі фольклорні жанри), думи, історичні пісні, балади, казки, оповідання, легенди та перекази, притчі, літописи (великі фольклорні жанри).

Народна драм. – фольклорний твір, в основі якого лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри (“Просо”, “Мак” “Коза”, “Меланка”, “Дід”, “Явтух”, “Подоляночка” тощо), вертеп, весілля).




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЗНО – Усна народна творчість Загальна характеристика