ЗНАЙОМСТВО – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ
ЗНАЙОМСТВО
Сергійко сидів на лавці перед спальним корпусом і гадав, чим би зайнятися. Звичайно, не завадило б зараз викупатися, проте бігти одному до річки не хотілося, а в душову не дістанешся – там працював слюсар дядько Костя. До Сергійка долітали удари молотка по залізу, плюскіт води, що лилася з крана.
Згодом тьотя Клава ударила в дзвона. То означало, що пора приймати ліки. Сергійко дістав з кишені пляшечку, витрусив з неї таблетку. Таблетка несподівано прослизнула між пальців і покотилася по доріжці. Довелося закинути її подалі в кущі, аби вона нікому, особливо тьоті Клаві, не мозолила очей,
– Ось тепер все гаразд,- долинув з душової голос дядька Костя. Бряжчання припинилося, вода перестала плюскотіти,- мабуть, слюсар закрив крани і пішов.
“Піти почитати, чи що”,- знічев’я подумав Сергійко. І в ту мить у нього за спиною, в бузкових кущах, почувся шепіт:
– Сергійку!
Сергійко прислухався. Тоді обійшов лавку, розсунув гілки і ледь не скрикнув від здивування. На землі, за кущами, скрючився дивний чужинець. Той самий, що промайнув за вікном того дощового вечора. Кудлатий, немов ведмежа, темне обличчя, ріжки…
Чужинець тримався за горло, мовби захищав його від чиїхось невидимих пазурів, і не зводив з хлопчика палаючих очей.
“Може, якийсь жартівник з драматичного гуртка”,- подумав Сергійко і запитав:
– Ти на репетицію не запізнишся?
– На яку репе…- затнувся чужинець і тут же застогнав: – Ой-ой… Води…
І в тому голосі звучав такий непідробний біль, що його годі було зобразити навіть славетному акторові.
“Не інакше, як у нього сонячний удар”,- подумав Сергійко. Він озирнувся, аби покликати когось на допомогу. І тут його погляд зупинився на відчиненому вікні душової.
– Лізь сюди,- скомандував він. Та в чужинця вже не вистачало сил, аби самому вибратися на підвіконня, і Сергійко підсадив його. Чужинець виявився досить-таки важким, та й на зріст він був не набагато нижчий від Сергійка.
– Немає тут води,- озираючись, сказав чужинець.
– Як це немає?
Сергійко стрибком вибрався на підвіконня, тоді зіскочив на підлогу і відкрив кран.
– Ось бач…
Доказати Сергійко не встиг. Начебто вихор пролетів повз нього, Сергійка аж до стіни відкинуло. А дивна істота вже стояла під душем. Вона підставляла під пружні струмені свої кошлаті плечі, закидала голову догори і жадібно пила воду… І тут Сергійко побачив таке, від чого у нього на голові заворушилося волосся. Ніг у чужинця не було. Замість них були чорні копитця…
Related posts:
- ШУРХІТ ЗА ВІКНОМ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ Невідомо, що творилося в інших місцях, а от над лісовим сонаторієм дощі йшли третій день підряд. Вони йшли та йшли, неквапливі, одноманітні і такі нудні, що, мабуть, самі собі давно обридли. Сергійко відклав книжку і підійшов до вікна. Лісовий санаторій був збудований зовсім недавно. Стояв він у чудовому місці, неподалік від тихої річки, в лісовій […]...
- ВІТЬКО РОЗШУКУЄ РУЧКУ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ ВІТЬКО РОЗШУКУЄ РУЧКУ Під вечір небо облягли низькі темні хмари і пішов дощик. – О, дощ! – зрадів Сергійко.- Це чудово! Раз іде дощ – незабаром мав з’явитися Бухтик. – Що ж тут чудового? – заперечив Вітько, який про Бухтика ще нічого не знав.- Одна нудьга і більше нічого. Сергійко лише посміхнувся у відповідь. Він […]...
- СВЯТО ПОВНОГО МІСЯЦЯ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ СВЯТО ПОВНОГО МІСЯЦЯ Спали птахи в лісі. Спали звірі і риби. Потонув у сріблястому мороці і лісовий санаторій. Світилося лише одне вікно – у будці нічного сторожа. Сторож любив спати при світлі. Зненацька одне з вікон відчинилося. З нього виліз хлопчик. Скрадаючись за кущами, аби ніхто з дорослих його не побачив, він рушив у бік […]...
- ХОЧЕШ СТАТИ АРТИСТОМ? – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ ХОЧЕШ СТАТИ АРТИСТОМ? Бухтик всівся за стіл і посміхнувся до Сергійка. – Мін батько дякує тобі за чудові вірші,- сказав він.- І просить, аби ти ще якісь пригадав. Ну, хоча б такі… Бухтик наморщив лоба і почав: Минає ніч, заходить місяць, Крикливих птахів повно в лісі… Ще більше наморщив лоба і закінчив: І я аж […]...
- ВІД КОГО ПІШЛА ЛЮДИНА – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ На рудій купині сиділа стара Квакуша, яку в затоні називали Премудрою. Навколо неї збиралися в тісний гурт внуки і правнуки. Так вже повелося, що кожного чудового ранку навколо своєї бабусі Квакуші збиралися численні нащадки. В цей час Квакуша полюбляла розповідати всілякі історії з свого довгого життя. Ще б пак! Мало того, що старі жаби казали, […]...
- ЧУДЕРНАЦЬКИЙ ВОВК – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ ЧУДЕРНАЦЬКИЙ ВОВК А Вітько, між іншим, і гадки не мав, що заблудився. Просто він мріяв забратися якомога далі в ліс, аби нікого не бачити і не чути. Він ніяк не міг забути отой провалений спектакль. В лісовому санаторії тільки й розмов було, що про витівки Бухтика. Підеш, наприклад, до їдальні,- а там тебе разом з […]...
- ДРУЗІ З ЛІСОВОЇ ЗАПЛАВИ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ КОЛИ ТИ ПОТРІБЕН Осінь була не за горами. Ночі ставали все довшими і холоднішими. Птахи готувалися у вирій. Пожовкле листя з сумним шурхотом злітало з гілок і, погойдуючись, повільно пливло за течією на південь – туди, куди збиралися і пташині зграї. Одна лише скринька з трубками, розтинаючи килим з опалого листя, вперто пробивалася проти течії. […]...
- СУХОДИХ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ СУХОДИХ Після вигнання Омаші господар затону занеміг. Щоправда, донька оселилася не так далеко, в сусідній річечці, і Барбула пообіцяв, що коли вона виправиться, то може повернутися назад. І все ж він страшенно сумував за дочкою, хоча й був переконаний, що інакше вчинити не міг. Господар затону повільно плив над дном річки і бурчав на весь […]...
- БУХТИК – ПЕРЕКЛАДАЧ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ БУХТИК – ПЕРЕКЛАДАЧ Вдома сина, звісно, не було… Барбула всівся на камінь перед порогом і став чекати Бухтика. Він сидів і милувався підводним життям. Тим життям, яке вже стільки літ охороняв. В м’яких хитливих водоростях грали в піжмурки сонячні зайчики. Заклопотано снували в усі боки павучки, личинки, дафнії та інший, рідкий серцю дріб’язок. Вистромивши з […]...
- СПЕКТАКЛЬ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ СПЕКТАКЛЬ Коли Сергійко зайшов до зали, майже всі стільці вже були зайняті. Весь санаторій знав про те, що роль бісеняти у казці виконуватиме надзвичайно талановитий хлопчик з дивацьким іменем Бухтик. – Ну просто тобі викопаний чортик! – гаряче доводила своїй сусідці Наталя Гаврилюк, та сама, чиї кеди полюбляли самостійно гуляти по дахах та деревах.- А […]...
- ГОСПОДАР ТИХОГО ЗАТОНУ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ У підводній печері, вхід до якої приховували густі водорості, щось заворушилося і голосно позіхнуло: – 0-хо-хо! – І ще раз: – 0-хо-хо! То позіхав господар лісового плеса водяник Барбула. Він ще не встиг і очей розплющити, але вже відчував неспокій. Чогось ніби не вистачало старому, а що саме – збагнути він не міг. Може, хтось […]...
- СУД – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ СУД – Так, я настоюю на тому, щоб відбувся суд,- повторила Омаша.- Треба нещадно покарати винних. Нещадно! – Гаразд,- згодився Барбула.- Проте спочатку треба вислухати. всіх. – А кого тут вислуховувати? – Омаша зневажливо стенула плечем.- Чару? Так вона ж іще маленька. Бухтика? А навіщо його. вислуховувати? Кожному ясно, що саме він і винен. – […]...
- “ХОЧУ МОРЕ МОРЩИТЬ…” – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ “ХОЧУ МОРЕ МОРЩИТЬ…” Наступного ранку господар затону з сином упоряджували Омашин город. Самої Омаші не було: вона зранку подалася в гості до Зубатки. Не було і Чари. Маленька русалка понад усе боялася залишити лісові джерельця без догляду. – Може, воно, чи що?- бурчав Бухтик.- А той, кому це потрібно, з гостей не вилазить. – Облиш,- […]...
- ГРИБНІ НАВЧАННЯ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ ГРИБНІ НАВЧАННЯ На лісовій галяві височів дуб. Точнісінько, як десятки інших дубів. От лише в його листі птахи не співали своїх пісень удосвіта. Справа в тому, що в стовбурі цього дерева було чималеньке дупло. А в ньому оселився господар тамтешнього лісу Даваня. І йому страшенно не подобалося, коли його будили вдосвіта без поважної на те […]...
- БІЛЯ ДЖЕРЕЛА – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ БІЛЯ ДЖЕРЕЛА Лісова річка брала свій початок з маленького джерельця. Прозорим дзвінким струмочком квапливо бігла вона через веселі, всіяні квітами лісові галяви, з розгону пірнала під замшіле каміння і струхлявілі колоди. І знову поспішала все далі й далі. По дорозі вона зустрічалася з іншими струмками та річечками і врешті-решт перетворювалася на глибоку, повноводну річку. По […]...
- КВІТКА, ЩО НАКИВАЛА П’ЯТАМИ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ КВІТКА, ЩО НАКИВАЛА П’ЯТАМИ Мабуть, розвідка ця закінчилася б для Давані щасливо, коли б не Вітько Капустін та його суперник по драмгуртку Васько Миколаєнко. Вони саме поверталися з репетиції і від нічого робити затіяли суперечку про те, хто з них знає більше всіляких незвичайних історій та випадків. – А ще є “літаючі блюдця”,- говорив Васько. […]...
- ЩАСТЯ НЕЧИСТОЇ СИЛИ – ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ ЩАСТЯ НЕЧИСТОЇ СИЛИ З деякого часу в санаторії почали творитися дивні речі. В найпотаємніших куточках раптом ні з того, ні з цього лунали пронизливі крики. То струсить повітря гучне ревіння водяного бугая, то пугач зарегоче так, що аж мороз по шкірі піде… Від того крику тьотя Клава хапалася за швабру і обурено проголошувала: Ну геть […]...
- ЯКІ ВОНИ БІДНІ – ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – Українська література – Література для дітей Оповідання Ще й не світало, ще й ранкова зірниця не зайнялася, як батько збудив Сергійка і сказав: – Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню. Сергійко швидко встав, одягся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожевим, небосхил з кожною хвилиною світлів, зорі згасали. Десь з далекої ниви піднялася сіра гру дочка […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА 16 липня 1880 – 6 березня 1951 …Я взяв неіснуючу людину, окремі риси якої я зустрічав у живих людей. Ввів її у коло своїх почуттів та думок і змусив увійти з цими висновками в реальне, дійсне життя. Володимир Винниченко Ви маєте найкращого читача, якого можна мати, – молодь! Кого у нас читають? Винниченка. Про кого […]...
- ВОЛОДИМИР РУТКІВСЬКИЙ. ЯК СКЛАДАЮТЬ ВІРШІ – РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. СВІТ ДИТИНСТВА В ЛІТЕРАТУРІ Мета: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом Володимира Рутківського; вдосконалювати навички свідомого виразного читання; вчити характеризувати почуття і вчинки героїв; розвивати зв’язне мовлення, вміння висловлювати оцінні судження; виховувати любов до художнього слова; стимулювати розвиток творчих здібностей. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Пролунав уже дзвінок, Час почати нам урок. Будемо у світ знань мандрувати, Будемо […]...
- Володимир Рутківський. Джури козака Швайки (На козацьких островах). Творчість відомого українського письменника. Твір про волелюбних, сміливих героїв, які вміють вистояти у складних ситуаціях. Тема боротьби українських козаків проти татарської орди Мета: ознайомити учнів зі змістом твору, його історичною основою, навчити пояснювати поєднання у творі фантастичного і реального, аналізувати роль художніх засобів; удосконалювати вміння знаходити й коментувати описи природи, портрети персонажів, висловлювати власні судження про геройство і вміння з честю вийти з найскладніших ситуацій козака-характерника Швайки, його юних помічників Грицика та Санька; розвивати усвідомлення лицарства, сміливості, […]...
- Знайомство з будовою клітини З будовою клітини можна познайомитися на прикладі рослинної клітини, розглянувши під мікроскопом препарат шкірочки луски цибулі. Послідовність приготування препарату показана на малюнку 18. На мікропрепараті видно довгасті клітини, які щільно прилягають одна до іншої (рис. 19). Кожна клітина має щільну оболонку з порами, які можна розрізнити лише за великого збільшення. До складу оболонок рослинних клітин […]...
- До чого сниться знайомство Бачити у сні знайомство – до змін. Залежно від того, які почуття у сні ви відчуваєте до людини, з яким знайомитеся, можна судити про емоційним забарвленням цих змін. Наприклад, якщо вам приснилося знайомство з симпатичною людиною, який викликає у вас безліч позитивних емоцій, це означатиме, що найближчим часом вам буде супроводжувати удача. До речі, можливо […]...
- Твір на тему “Моє знайомство з життям і творчістю великих людей” Знайомство з великими людьми почалося для мене з книжки Тараса Григоровича Шевченка “Кобзар”. Довгими зимовими вечорами дідусь на моє прохання читав уголос улюблені рядки кожного українця. Поки я був ще маленький, знайомство з Кобзарем обмежувалося моїм милуванням картинами природи, які так майстерно малював велет нашої літератури: Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу […]...
- Твір “Моє перше знайомство з лірикою Лермонтова” Сонячний, теплий день. Дітвора, швидко поснідавши, поспішає на вулицю – саме час для ігор. По всьому двору чується дзвінкий дитячий сміх. Але там зібралися не всі, хлопці не відразу помічають відсутність однієї дівчинки – напевно, звикли вже, що вона ігнорує їх гри: їй це не цікаво. Вона, вставши як завжди раніше всіх, поквапилася в звичайне […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ВАСИЛЬ СТЕФАНИК – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА 14 травня 1871 – 07 грудня 1936 Я писав тому, щоб струни душі нашого селянина так кріпко настроїти і натягнути, щоб з того вийшла музика Бетховена. Василь Стефаник Його новели – як найкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, не підфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ПАНАС МИРНИЙ – РЕАЛІСТИЧНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА (Панас Якович Рудченко) 13 травня 1849 – 28 січня 1920 Моє невеличке серце ще змалечку пестила любов до тебе, мій обездолений краю, і вона оповила мою душу чарівними снами і підбурювала думки до роботи. Панас Мирний Тим, хто є для української поезії Шевченко, тим для української прози є Панас Мирний… Мікулаш Неврлий, Літературознавець Панас Мирний […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМ (Олександр Іванович Канди ба) 5 грудня 1878 – 22 липня 1944 З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась, І як мені розняти їх?! В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня… І йде між ними боротьба, І дужчий хто – не знаю я.. Олександр […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА 17 вересня 1864 – 25 квітня 1913 Сонце! Я тобі вдячний. Ти сієш у мою душу золотий засів – хто знає, що вийде з того насіння? Може, вогні? Михайло Коцюбинський Любов і краса – це ті діаманти, які він вишліфовував із непоказних камінчиків та заховував у вічний скарб нашої національної культури. Володимир Гнатюк Михайло Коцюбинський […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ІВАН ФРАНКО – ТИТАН ДУХУ I ДУМКИ 27 серпня 1856 – 28 травня 1916 Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. Іван Франко Після Шевченка не було в нас такої постаті… Шевченко і Франко – це насправді ті два могутніх крила, які винесли українське слово, українську культуру на простори світові… Олесь Гончар […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ – РЕАЛІСТИЧНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА ІВАН НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ (Іван Семенович Левицький) 25 листопада 1838 – 2 квітня 1918 Художник повинен бути в своїх творах дзеркалом громади, але дзеркалом високої ціни, в котрому б одбивалась жизнь правдива, добре спорядкована й згрупована, освічена вищою ідеєю. Іван Нечуй-Левицький Творчість І. Нечуя-Левицького засвідчує появу нової концепції людини й дійсності… Увесь художній репертуар прози письменника зорієнтований […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – МИКОЛА ВОРОНИЙ – ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМ 24 листопада 1871 – 7 червня 1938 Наша нація, наш народ український увійде в ряди справді культурних народів, нехай сей народ буде високо моральний, гуманний благородний і духовно-красивий. Микола Вороний Всю діяльність письменника пронизувала одна благородна ідея: включити українську культуру в орбіту світового культурного процесу. Григорій Вервес, літературознавець Миколу Вороного – українського письменника, перекладача, поета, […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ТЕАТР КОРИФЕЇВ (Іван Карпович Тобілевич) 29 вересня 1845 – 15 вересня 1907 Театр тільки тоді цікавий, коли він вірно відображає сучасне життя з усіма його різноманітними перипетіями, відгукуючись на питання дня, бичуючи суспільні пороки… Іван Карпенко-Карий …Він був одним з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література. […]...
- Знайомство здалеку і зблизька – ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА – МОДЕРНА УКРАЇНСЬКА ПРОЗА 27 листопада 1863 – 21 березня 1942 Відбір і підшукування красивого і благородного, розкривання благородного і героїчного – це й є мистецтво як таке! Ольга Кобилянська Чи на вершинах, чи в долинах, – Де б не лягла стезя твоя, – В душі – Краса і Україна, Як двоєдиная зоря. Олекса Стефанович Творчість Ольги Кобилянської є […]...
- ЗНАЙОМСТВО З ГОЛОВНИМ ГЕРОЄМ КАЗКИ-ПРИТЧІ А. ДЕ СЕНТ-ЕКЗЮПЕРІ “МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ” – ЛІТЕРАТУРА XX-XXI СТ Мета: перевірити в учнів знання змісту казки, початковий рівень її сприйняття, схарактеризувати головного героя твору; розвивати навички аналізу художнього твору, вміння працювати в парі, творчу уяву, зв’язне мовлення; виховувати бажання використовувати моральні уроки казки Сент-Екзюпері, прищеплювати інтерес до творчості письменника. Обладнання: текст твору А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц” у перекладі А. Перепаді, портрет А. де […]...
- І довго я шукав живущої води – Володимир Свідзинський Пам’яті З. С-ської V І довго я шукав живущої води. Аж повістила мені дуплината верба: “Живої води нема на землі; А як зугарний дійти, поспитай у сонця”. І я знайшов неходжені дороги. Передався за гори з голубими верхами І вийшов на долину, де з кожної скелі, З кожного каменя журкотіло світло. Там бавилися молоді веселки, […]...
- ВІДЧУТТЯ МІСЦЯ – Володимир Сердюк ВІДЧУТТЯ МІСЦЯ (оповідання) Десь здалеку почулося невпевнене цюкання сокири. Що то саме сокира було чутно з дзвінкої ритмічності ударів і пружної, занепокоєно – очікувальної тиші, що охоплювала околиці паузою. Вона розбилася на друзки від наступної квапливої серії не дуже гучного цюкання і красномовно підтвердила попередні побоювання: хтось, таки, пробував рубати дерево. Веселка більше не з’єднувала […]...
- Володимир Святий (Володимир Красне Сонечко) Позашлюбний син великого князя Святослава, його матір’ю була ключниця княгині Ольги Малуша, сестра воєводи Добрині. І хоча батько визнав дитину, багато хто називав його “сином рабині”. Рік народження князя невідомий. Вважається, що це приблизно 960 рік (оскільки його батько, Святослав, народився в 942, а його син, Вишеслав, близько 977). Пізні літописі XVI століття (Никонівський і […]...
- ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ – ВОЛОДИМИР СОСЮРА *** Любіть Україну, як сонце, любіть, Як вітер, і трави, і води, В годину щасливу і в радості мить, Любіть у годину негоди! Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов’їну. Для нас вона в світі єдина, одна В просторів солодкому чарі… Вона у […]...
- Доньці Аллі – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ Доньці Аллі З покривлених покрівель рине в ринви злива, Змиває спеку й пил з просмолених дахів, Води дзюрчання й бляхи дзвін щасливо В один у серці поєдналися мотив. В хвилини ці я, хвилювання повен, Готов, штанята закасавши до колін, Струмком пускати паперовий човен Й за ним босоніж бігти навздогін. І є таке бажання те нестримне […]...