Значення тропонінів
Тропоніновий регуляторний комплекс в поперечносмугастих м’язах складається з трьох поліпептидів; при діагностиці інфаркту міокарда визначають в крові вміст тільки тропонина Т (Тн Т) і тропоніну I (Тн I). Кожен з білків має три ізоформи, синтез яких кодують три різних гена. Як специфічні маркери загибелі кардіоміоцитів використовують міокардіальні ізоформи Тн Т і Тн I (серцевий Тн Т і серцевий Тн I).
Визначення вмісту Тн Т дозволяє провести діагностику інфаркту як в ранні, так і в пізні терміни. Зміст Тн Т в крові підвищується вже через кілька годин після нападу стенокардії. У ранні терміни інфаркту міокарда клінічна чутливість визначення міоглобіну і змісту КК-МВ виявляються вищими, ніж Тн Т, але з 3-го дня рівень Тн виходить на плато, яке зберігається при поступовому зниженні протягом 5-6 днів. Рівень Тн Т виявляється високим в ті терміни неускладненого інфаркту міокарда, коли рівень міоглобіну і активність КК-МВ вже повернулися до норми, а в крові залишається тільки висока активність ЛДГ1. У ряді випадків при визначенні Тн Т діагноз інфаркту міокарда можна поставити і в пізні терміни – через 8-10 днів після ангінозних болів. Особливо важливо досліджувати Тн Т у хворих, які поступили в стаціонар через 2-3 дні після нападу стенокардії, коли показники КК та КК-МВ можуть вже повернутися до вихідного нормального рівня. Крім того, у порівнянні з КК та КК-МВ зміст Тн Т в крові підвищується більшою мірою, що характеризує більш високу діагностичну чутливість визначення в крові вмісту Тн Т.
Порівняльне дослідження Тн Т і Тн I виявило більш високу діагностичну чутливість Тн I. Так, рівень в крові Тн I при інфаркті міокарда може майже в 100 разів перевищувати верхню межу норми. При невеликому за розмірами інфаркті міокарда рівень Тн I в крові підвищується більшою мірою, ніж активність КК, а Відсоток або співвідношення КК-МВ / заг. КК 6 Час від початку больового нападу в Залежить від методу
КК-МВ та ЛДГ1. Визначення обох форм Тн Т і Тн I переважно при діагностиці інфаркту міокарда, що розвивається в післяопераційному періоді і після активних реанімаційних заходів.
Ідеального маркера стану кардіоміоцитів немає (табл. 4.1). У діагностиці інфаркту міокарда клінічні біохіміки прагнуть використовувати найбільш органоспецифічні ізоферменти і визначати білки-маркери, що містять тільки клітини міокарда. Разом з тим для діагностики інфаркту міокарда в лабораторіях продовжують визначати і МР. Однак при неускладненому інфаркті міокарда динаміка вмісту в крові неспецифічного МГ практично повторює таку кардіоспецифічного КК-МВ, випереджаючи її на 4-6 ч. У той же час спроби визначати зміст МГ у сечі для діагностики інфаркту міокарда успіху не мали.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)