Значення, склад та порядок формування ради Європейського Союзу

Рада ЄС вирішує різноманітне коло завдань тактичного характеру, які стосуються поточного управління ЄС і правовому регулюванню інтеграційних процесів. Рада ЄС, або, неофіційно, Рада міністрів, наділений рядом функцій як виконавчої, так і законодавчої влади, а тому нерідко розглядається як ключовий інститут в процесі прийняття рішень на рівні ЄС. Деякі дослідники (С. Хікс) розглядають Рада міністрів як верхню палату в політичній системі ЄС, оскільки фактично будь-який правовий акт ЄС приймається за участю Ради ЄС.
Склад Ради ЄС грунтується на рівноправному представництві урядів всіх держав – членів ЄС (один представник від кожного національного уряду “на міністерському рівні”). Кожен представник повинен бути уповноважений своїм урядом на прийняття обов’язкових для держави рішень. Таким чином, має право голосувати член Ради ЄС повинен займати посаду міністра (члена уряду) в державі громадянства. Зазначена формула дозволяє федеративним державам – членам ЄС (зокрема, Австрії, Німеччини або Бельгії) направляти на засідання Ради ЄС членів урядів своїх суб’єктів федерації або державних секретарів, які не є членами уряду, які мають відповідні повноваження. Раніше існувала також практика скликання Ради ЄС у складі вищих посадових осіб держав-членів. З вступом Лісабонського договору в силу акти, які раніше приймалися Радою в складі глав держав або урядів, віднесені до компетенції Європейської ради, який має відповідний склад (див. Рис. 6).
Мал. 6. Структура Ради ЄС

Лісабонський договір ввів в установчі документи ЄС поняття “формації” Ради (параграф 6 ст. 16 Договору про ЄС). Під формаціями розуміються різні способи комплектування Ради ЄС в залежності від профілю засідають в ньому міністрів: Рада із загальних справ та Рада із закордонних справ – в складі, як правило, міністрів закордонних справ і / або європейських справ держав-членів; Рада з економічних та фінансових питань (Екофін) – у складі міністрів економіки і / або фінансів, Рада з питань правосуддя і внутрішніх справ – в складі міністрів внутрішніх справ або юстиції і т. Д. У Договорі про ЄС прямо передбачені тільки дві перші формації Ради ЄС. Решта формації, число яких не обмежується, будуть засновуватися спеціальним рішенням, прийнятим Європейською Радою (ст. 236 Договору про функціонування ЄС) [38]. В даний час в Раді ЄС діє 10 формацій Ради ЄС:
– Рада із загальних питань;
– Рада із зовнішніх відносин;
– Рада з економічних та фінансових питань (Екофін);
– Рада з питань правосуддя і внутрішніх справ;
– Рада по сільському господарству і рибальству;
– Рада по навколишньому середовищу;
– Рада з освіти, у справах молоді та культурі;
– Рада по зайнятості, соціальної політики, охорони здоров’я та захисту споживачів;
– Рада по транспорту, телекомунікацій та енергетики;
– Рада з конкурентоспроможності (внутрішній ринок, промисловість і дослідження).
Пост Голови Ради ЄС є колективною посадою. Її займають три держави – члена, які в порядку ротації протягом 18 місяців по черзі керують роботою всіх “формацій” даного інституту з відповідним розподілом обов’язків між собою, крім “Ради у закордонних справах” (в останньому головує Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки). Ротація повинна здійснюватися з урахуванням різноманітності та географічного рівноваги держав-учасників, які головують у Раді ЄС. Правила функціонування механізму головування закріплені в спеціальному рішенні Європейської ради “Про здійснення головування в Раді”.
Правила функціонування нового механізму головування повинні бути закріплені в спеціальному рішенні Європейської ради “Про здійснення головування в Раді”. Як би не складалося функціонування колективного головування Ради ЄС, воно більше не буде надавати прямого впливу на зовнішньополітичну діяльність ЄС. З набуттям чинності Лісабонського договору держави-члени втратили право представляти Європейський союз на міжнародній арені. Відтепер цим правом наділяється Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки, а також постійний Голова Європейської ради.
Для керівництва спільною зовнішньою політикою і політикою безпеки Лісабонським договором встановлений пост Верховного представника у закордонних справах і політиці безпеки. Призначається він Європейською радою кваліфікованою більшістю голосів за погодженням з Головою Комісії. Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки головує в Раді міністрів закордонних справ і одночасно є заступником Голови Комісії.
Питання скликання і проведення зборів Ради ЄС регулюються регламентом Ради [39]. Регламент визначає порядок скликання та проведення засідань Ради (ст. 1-4, 20), публічність і конфіденційність зустрічей (ст. 5-9), порядок доступу до документів Ради ЄС (ст. 10), порядок голосування в письмовій формі (ст. 12) та ін.
Під егідою Ради ЄС діють численні робочі групи з конкретних питань. Їх завдання – готувати рішення Ради ЄС і контролювати Комісію в разі, якщо їй делеговані певні повноваження Ради ЄС.
В рамках Ради ЄС діє Комітет постійних представників урядів (ч. 1 ст. 240 Договору про функціонування ЄС), який проводить підготовку засідань Ради ЄС і виконує його завдання. Кожна держава – учасниця ЄС має в Брюсселі свою постійну делегацію, яка включає національних службовців в ранзі дипломатів. Основне завдання Комітету постійних представників – до засідання Ради ЄС обговорити підготовлені пропозиції для попередження зайвих дискусій і дебатів на рівні міністрів. У складі Комітету постійних представників діють Комісія постійних послів (дозволяють основоположні питання, є сполучною ланкою з національними урядами) і Комітет заступників постійних представників (вирішують технічні питання). Підлягає вирішенню питання Рада ЄС направляє до Комітету заступників постійних представників, який може створити спеціальний комітет або робочу групу для опрацювання питання. Потім питання передається для розгляду в Комісію постійних послів. Комісія і Європарламент також нерідко залучені в процес обговорення питань. Якщо питання одноголосно погоджений в Комісії постійних послів, то він включається в частину А порядку денного Ради ЄС, який може відправити його на доопрацювання або прийняти в існуючому вигляді. Якщо в Комісії постійних послів немає одностайності, то питання включається до частини В порядку денного і дозволяється безпосередньо Радою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Значення, склад та порядок формування ради Європейського Союзу