Значення КК-МВ

Ізофермент КК-МВ специфічний для міокарда не тому, що в інших тканинах такого ізоферменту немає, а тому, що в кардіоміоцитах його активність становить 15-42% загальної активності КК, в той час як в тканини скелетних м’язів його зміст не перевищує 4%, та й то тільки в червоних, повільно скорочуються м’язових волокнах. У цих умовах при ураженні міокарда і скелетної мускулатури активність КК може бути підвищена в однаковій мірі, але в процентному відношенні активність КК-МВ буде істотно відрізнятися. При інфаркті міокарда вміст КК-МВ перевищує 6% загальної активності КК або 12 МО / л при температурі 30 ° С.

Як при патології скелетних м’язів, так і при загибелі кардіоміоцитів в крові підвищена активність КК-МВ, але в першому випадку її активність не перевищить 6% активності КК, а в другому випадку підвищиться до 12-20%. Доцільно висловлювати активність КК-МВ одночасно в одиницях на 1 л (МО / л) і у відсотках від активності КК. Визначення активності КК-МВ залишається найпопулярнішим тестом в діагностиці інфаркту міокарда. При інфаркті міокарда в осіб похилого віку активність КК може бути підвищена тільки в малому ступені, але при достовірному підвищенні активності КК-МВ. У таких хворих діагностично важливо досліджувати активність КК-МВ навіть при не настільки значному підвищенні активності КК.

При операціях на серці (вади серця, коронарне шунтування) активність КК-МВ використовують для діагностики післяопераційного інфаркту міокарда. Відразу після операції внаслідок гіпоксії та пошкодження міокарда активність КК-МВ в крові підвищується і повертається до норми протягом 10-12 ч. При розвитку інфаркту міокарда активність КК-МВ підвищується більш значно і має динаміку, характерну для інфаркту міокарда.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Значення КК-МВ